Розумна пропорційність та стабільність при визначенні балансу приватних і публічних інтересів — запорука справедливої експропріації

 Вважають учасники обговорення актуальних питань у сфері права власності, зокрема, визначення балансу приватних і публічних інтересів при вилученні майна, що розглянули та обговорили на третьому робочому засіданні Міжнародної конференції «Право власності: європейський досвід та українські реалії», що. проходить у Верховному Суді України.

Пропорційність (співрозмірність) доктрини і судової практики у питаннях права власності, як у практиці Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ), так і вітчизняних судових органів, розглянув у своєму виступі завідувач кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор, академік НАПрН України, доктор юридичних наук Роман Майданик. Пропорційність, зазначив він, нове поняття для українського правознавця, і його активно застосовуються у зв’язку з тим, що практика ЄСПЛ визнана джерелом права в нашій державі. Україна належить до постіндустріальних суспільств, які характеризуються ліберальним типом праворозуміння, заснованого на ідеях співробітництва (партнерства) і досягнення балансу протилежних або суперечливих інтересів (між контрагентами, між публічними і приватним інтересом) шляхом застосування загального юридичного, соціологічного та економічного аналізу права.

— Публічними інтересами, — наголосив Роман Майданик, — визнаються інтереси держави та інтереси суспільства, а приватними інтересами, зокрема, інтереси, що являють собою суму інтересів окремих приватних осіб. З огляду на це, суспільний інтерес являє собою гармонізований інтерес публічних і приватних партнерів і може кваліфікуватися як суспільна користь, соціальний ефект від здійснення партнерства в будь-якій сфері права.

Універсального закріпленого принципу пропорційності в Україні не містить жоден законодавчий акт, і на думкуРомана Майданика, варто перейняти досвід європейських країн — не поспішати закріплювати цей принцип на законодавчому рівні, а залишити його на розсуд суддів і тлумачити його із судової практики. Принцип пропорційності у судовій практиці, на переконання Романа Майданика, можна розглядати як пропорційність обмежень права власності податковою заставою, помірність обмежень права власності кредиторів підприємств комунальної форми власності, пропорційність і право власності на колекцію образотворчого мистецтва, пропорційність і право власності на депозитні кошти тощо.

Про превентивні способи захисту права власності говорив старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, керуючий партнер ЮФ «Антіка», кандидат юридичних наук Олексій Кот.

— Якщо йдеться про захист права, — зазначив він, — то має бути його порушення. Проте в реальному житті існують випадки, коли важливим і своєчасним вбачається не стільки реакція на вже вчинене правопорушення, скільки можливість запобігти йому. Превентивний захист права власності, на переконання Олексія Кота, не отримав належної уваги у вітчизняній науковій літературі, у зв’язку із чим суди не мають доктрини, вирішуючи відповідні спори. Тому слід розробити цілісне вчення про правову природу такого захисту, основним питанням якого буде узгодження самої ідеї такого захисту з традиційним поняттям захисту суб’єктивного права.

Деякі науковці, як зазначив доповідач, вважать, що превентивний захист не може бути визначено як спосіб захисту, оскільки цей механізм являє собою не міру впливу на поведінку суб’єкта, який порушує, не визнає чи оспорює чуже право, а є, по суті, особливим видом судової діяльності, спрямованої на попередження (чи присікання) правопорушення.

Про стабільність, безпеку цивільного обороту і розумні очікування у питаннях права власності йшлося у виступі завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, доктора юридичних наук Олени Беляневич.

— Стабільність, — наголосила вона, — є необхідною умовою забезпечення принципу верховенства права. Такі елементи, вироблені судовою практикою ЄСПЛ, як стійкість нормативних орієнтирів і впевненість в реалізації правової безпеки складають безпеку цивільного обороту.

ЄСПЛ, зауважила Олена Беляневич, у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, ґарантує, по суті, право власності, містить три окремі норми: у першій нормі закладено принцип мирного володіння майном; друга норма стосується позбавлення власності і вимагає наявності для цього певних умов; третя визнає, що Договірні держави мають право, зокрема, контролювати використання власності відповідно до загальних інтересів. Також в практиці ЄСПЛ речові та зобов’язальні права розглядаються з огляду на автономне поняття «майно».

Олена Беляневич застерегла від калькування принципів ЄСПЛ вітчизняними суддями і надання властивостей пріоритетності принципам, виробленим ЄСПЛ в конкретних справах з конкретними обставинами.

Баланс приватних і публічних інтересів під час витребування нерухомості від добросовісного набувача розглянув партнер МЮФ Baker&McKenzieІгор Сюсель. Питання, зазначив він, має багато аспектів. Зокрема, при вилученні майна насамперед слід встановити необхідність втручання у право мирного володіння майном, його правомірність, чи потребує ця ситуація компенсації.

Партнер ЮФ Trusted AdvisorsІван Ліщинаприсвятив виступ питанням, з якими стикаються, зокрема, інвестори, суб’єкти господарювання при непрямій експропріації майна і ознайомив присутніх з практикою інвестиційних арбітражів.

Під час третього робочого засідання конференції, модераторами якого стали заступник Голови Верховного Суду України, кандидат юридичних наук Валентин Барбара та старший юрист Секретаріату ЄСПЛ, секретар медіаторів Ради Європи, адвокат, кандидат юридичних наук Павло Пушкар, усі доповідачі детально проаналізували кілька рішень ЄСПЛ, на які посилаються вітчизняні суди, та зазначили, що судам необхідно обережно підходити до підстав і умов втручання держави у мирне володіння власністю та знаходити такий баланс приватних і публічних інтересів, аби експропріація у будь-якому випадку вважалася справедливою, як з боку держави, так і з боку власника, майно якого було вилучено.