Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В.Шишкін переконаний, що відповідальність за порушення присяги не відноситься до дисциплінарної й не повинна мати строків давності
Аби з’ясувати, чи може Вища рада юстиції з власної ініціативи внести подання про звільнення судді за порушення присяги, члени колегіального органу кілька годин сперечалися з приводу норм Конституції, позиції Європейського суду з прав людини та недавніх змін до законодавства. Рішення ж, яке прийняли в Раді, матиме практичне значення не тільки для конкретного питання, а й деяких суддів.
Зміна правил
Від минулого складу колегіальний орган отримав «у спадок» чималу кількість як неопрацьованих скарг, так і готових висновків щодо наявності в діях законників ознак порушення присяги. Разом з тим новообрані члени ВРЮ визначили, що законодавчі зміни не дозволяють їм розглядати ці питання, адже до їхньої компетенції належить притягнення до дисциплінарної відповідальності виключно суддів Верховного та вищих судів, а аналогічні звернення стосовно представників судів першої та другої інстанцій — до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Тому, розглядаючи відповідні скарги, члени ВРЮ неодмінно ухвалювали рішення про направлення матеріалів до ВККС. Деякі з таких справ можна вважати «архівними». Адже чинне законодавство визначає 3-річний термін для притягнення до дисциплінарної відповідальності, і цей строк вже минув.
Очевидно, що така ж доля мала б спіткати і скаргу громадського діяча Олексія Подольського на дії судді Печерського райсуду м.Києва Андрія Мельника, який розглядав справу про вбивство Георгія Гонгадзе. За словами скаржника, А.Мельник — «родинний суддя Леоніда Кучми», метою якого було допомогти екс-президенту уникнути відповідальності. При цьому у ВРЮ вже був висновок колишнього члена колегіального органу Рената Кузьміна, який указав на наявність підстав для звільнення законника.
Теоретичні напрацювання
Водночас основна увага членів Ради була прикута не до самої скарги і її обгрунтованості, а до процедурних питань. Скаржник та його представник, колишній народний депутат Олександр Єльяшкевич, були переконані, що ВРЮ має достатньо підстав, аби розглянути висновок Р.Кузьміна й внести до парламенту подання про звільнення законника.
«Звільнення з посади є видом не дисциплінарного провадження, а конституційно-правової відповідальності судді. Законодавство не відносить звільнення судді з посади до дисциплінарної відповідальності», — переконаний О.Єльяшкевич.
На його думку, це підтверджується ст.131 Конституції. Так, її п.1 установлює, що до повноважень Ради належить «унесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад», а відповідно до п.3 цієї ж статті функцією Ради є також «здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного і вищих спеціалізованих судів». Тобто звільнення і притягнення до дисциплінарної відповідальності — різні повноваження.
Важка артилерія
О.Єльяшкевич запросив як експерта суддю Конституційного Суду у відставці Віктора Шишкіна. Під час засідання той повідомив, що до ухвалення Основного Закону звільнення за порушення присяги відносилося до дисциплінарної відповідальності, але з 1996 р. все змінилося. При цьому він може говорити про це з упевненістю, адже працював над текстом Конституції, а тому знає, що означають її положення.
В.Шишкін так само дотримується думки, що звільнення за порушення присяги — конституційно-правова відповідальність, на яку не поширюються «дисциплінарні» строки давності. Саме таку точку зору, на його думку, опосередковано підтверджує й нова редакція закону «Про судоустрій і статус суддів». У ст.97 цього акта наведено види дисциплінарної відповідальності. Крім попередження, догани, відсторонення від посади є «висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги».
«Чому парламент не зазначив звільнення як дисциплінарну відповідальність? — запитав В.Шишкін і сам же відповів: — Бо не міг обійти Конституцію, яка цього не дозволяє».
Водночас до засідання підготувались і члени ВРЮ, запросивши як «свого» експерта суддю ВС Олександра Волкова. «Законодавство не передбачає такого виду відповідальності як конституційна. Є тільки наукові праці, теоретичні напрацювання щодо її необхідності. Існують лише кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна й матеріальна», — висловив він свою думку.
Основним же аргументом членів Ради стало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України». Зокрема, у п.185 цього документа судді вказали таке: «…можна навіть припустити, що будь-яка провина судді, котра мала місце в будь-який момент протягом його професійної кар’єри, за бажанням могла бути розтлумачена дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у вчиненні такого дисциплінарного правопорушення, як «порушення присяги».
Крім цього, на думку членів Ради, необхідно звернути увагу на п.93, в якому йдеться про те, що «заявник, котрий мав спеціальний статус, був покараний за невиконання своїх професійних обов’язків, тобто за порушення, яке чітко підпадає під дію дисциплінарного права. Покарання, накладене на заявника, було класичним дисциплінарним стягненням за неналежне виконання професійних обов’язків».
Таким чином, як сам О.Волков, так і більшість членів Ради пристали до думки, що в розумінні ЄСПЛ звільнення за порушення присяги є формою дисциплінарної відповідальності. Як наслідок, за зачиненими дверима ВРЮ винесла свій «традиційний» вердикт: направити матеріали до ВККС.
О.Єльяшкевич назвав таку позицію «цинічною», оскільки строки дисциплінарної відповідальності вже минули і кваліфкомісії не залишатиметься нічого іншого, як підтвердити цей факт. До того ж він переконаний, що замовником саме такого рішення виступила вул. Банкова, яка допомагає уникнути відповідальності Л.Кучмі.
Стандарт підтверджено
У свою чергу голова Ради Ігор Бенедисюк відкинув будь-які звинувачення в заангажованості. «Ви сьогодні побачили намагання знову зробити з ВРЮ політичний орган, щоб його втягнути в якісь політичні справи. Я вважаю, що Рада має бути насамперед органом, який приймає правові, а не політичні рішення», — відзначив він під час спілкування зі ЗМІ.
Очільник Ради підкреслив, що відповідно до законодавства, а також вимог міжнародних експертів і рішень ЄСПЛ нині уніфіковано проведення дисциплінарних процедур і запроваджено принцип правової визначеності.
Таким чином, всі судді судів першої та другої інстанцій, стосовно яких у Раді ще зберігаються «застарілі» скарги, можуть не сумніватись, що матеріали будуть пересилатися до ВККС, а під час їхнього розгляду враховуватиметься строк давності. Адже після загартування цієї позиції в дебатах Рада просто не матиме можливості відступитись від неї.
Водночас, за словами О.Єльяшкевича, якщо ВРЮ не знає своїх повноважень, вона могла б попросити про відповідні роз’яснення КС. Очевидно, що члени колегіального органу на такий крок не підуть, але не виключено, що таке звернення буде підготовлено іншим суб’єктом. І тоді виявиться, що Рада поставила не крапку, а тільки кому.
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
Джерело: zib.com.ua
_03_03.png)
