Дотримання балансу між вимогою суспільства щодо очищення судової влади та незалежністю судової влади

 «Дотримання балансу між вимогою суспільства щодо очищення судової влади та незалежністю судової влади необхідно насамперед для самого суспільства. Оскільки саме громадяни звертаються до суду, коли влада порушує їх права», – суддя ВССУ Галина Юровська

Верховенство права в демократичній державі вимагає не лише незалежності судової влади, а й заснування компетентних судів, які виносять законні та справедливі рішення.

Прийняття нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» поставило важливе завдання – запровадження незалежного, прозорого та ефективного оцінювання діяльності суддів. Та головне питання: як провести оцінювання без негативних наслідків для суспільства та професійних суддів? Відповідь учасників семінару, що відбувся 18 вересня 2015 року, була однозначною: дотримуючись міжнародних стандартів, єдиного порядку та методології, а також балансу між тими, хто оцінює, і тими, кого оцінюють. Пропорційність і справедливість мають відіграти не останню роль, бо демократична держава не може нівелювати принципом незалежності судової системи.

Отже, задля презентації та обговорення проектів висновків міжнародних експертів Ради Європи з питань ведення суддівського досьє та кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні, зокрема щодо Положення про порядок ведення суддівського досьє, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді, Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стосовно дисциплінарного провадження щодо судді), а також ознайомлення з європейськими стандартами оцінювання суддів Проектом Ради Європи «Підтримка реформи системи суддівської відповідальності в Україні» було організовано семінар на тему: «Європейські стандарти та нові положення українського законодавства стосовно суддівського досьє та оцінювання суддів». 

Участь у заході взяли міжнародні та вітчизняні експерти, судді вищих судів України, представники Ради суддів України, Національної школи суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Адміністрації Президента України.

ВССУ представляла суддя судової палати у цивільних справах Галина Юровська.

Заслухавши вступні промови судді Верховного Суду України Галини Канигіної, проректора Національної школи суддів України Наталії Шукліної, голови Ради суддів України Валентини Сімоненко та голови Відділу координації та розвитку проектів Департаменту з питань правосуддя та правового співробітництва Ради Європи Ліліт Данегян, експерти перейшли до презентації висновків.

         «Оцінювання суддів завжди спрямоване на поліпшення якості роботи судової влади,адже воно змушує суддів замислитись над власною роботою, подивитись на неї зі сторони».

Герхард Райснер, Голова суду у Флорісдорфі (Відень), член Консультативної ради європейських співтовариств, міжнародний експерт Ради Європи.

«Оцінювання суддів – це актуальна тема в країнах Європи. Періодичність проведення оцінювання в країнах Європи відрізняється: Німеччина – 5 років, Молдова – 3 роки, Франція – 2 роки, Литва – 5 років. Отже, практики оцінювання в різних країнах варіюються, тому варто індивідуально підходити до оцінювання суддів у кожному окремому випадку. Звичайно, важливо спиратися на міжнародні стандарти, зокрема на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України», – наголосив пан Райснер.

Щодо безпосередньої оцінки Положення про порядок ведення суддівського досьє, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді, Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, то у своїй доповіді Герхард Райснер висловив низку зауважень, серед яких:

оцінювання суддів повинно ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, що мають складатися із якісних показників, але можуть включати і кількісні. Статистичні дані про роботу судді вимагають ретельного аналізу, і відповідний суддя повинен бути залучений до цього. Індивідуальне оцінювання має проводитися насамперед суддями. Оцінювання Міністерством юстиції чи іншими органами слід уникати. Важливо, щоб існувала процесуальна справедливість в усіх елементах оцінювання, зокрема, судді повинні мати можливість висловлювати свою думку стосовно процедури та попередніх результатів оцінювання, вони також повинні мати змогу оскаржити результати оцінювання. Незадовільні результати оцінювання самі по собі не повинні призвести до звільнення з посади. Результати оцінювання громадськими об’єднаннями не повинні входити в суддівське досьє, оскільки існує ризик втручання у незалежну суддівську діяльність. Відповідність судді етичним та антикорупційним критеріям має засновуватись лише на фактах, які були встановлені компетентними органами. Принципи та процедури, на яких базується індивідуальне оцінювання суддів, мають бути доступними загалу.

Що стосується формування суддівського досьє, то експерт наголосив на необхідності уточнення певних норм Положення, зокрема щодо інформації, яку міститиме досьє, права ініціативи внесення даних, обмежень інформації за строком давності, осіб, які зможуть запросити дані матеріалів оцінювання тощо.

«Жорсткий і радикальний підхід може дати м’які та хороші результати».

Павол Жилінчик, експерт з питань реформи судової влади та запобігання корупції 

Павол Жилінчик презентував учасникам семінару досвід Словаччини, де нещодавно було проведено процедуру оцінювання суддів.

Експерт наголосив, що серед країн ЄС Словаччина має найнижчий показник довіри до судів. Проблеми, через які пройшла країна,  – це корупція, низька якість судових рішень, непотизм тощо.

Доповідач розповів про мету реформи, її компоненти, процедуру, наслідки оцінювання та процес оскарження у разі незадоволення результатами.

У рамках семінару також виступив заступник Голови Правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. Він доповів про актуальне питання участі громадськості у процесі оцінювання. Обговорюючи його, суддівська спільнота була однозначною у своєму переконанні: «Участь громадськості у цих процесах буде корисною. Елемент публічності обов’язково має бути дотриманий».

Загалом, обговорювана тема спонукала учасників зустрічі до активної дискусії, обміну думками і, що головне, вони могли з’ясувати для себе всі питання, пов’язані з труднощами реалізації положень закону.