_03_03.png)
Про проблеми та перспективи суду присяжних в Україні доповів заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко на V Щорічному зимовому форумі з кримінального права та процесу, який було організовано Асоціацією адвокатів України та Радою адвокатів міста Києва.
В Україні громадянам гарантується право на розгляд справи судом присяжних, зазначає Станіслав Кравченко, але на практиці повноцінного суду присяжних не створено.
За словами заступника Голови ВССУ, у 2014 році лише 42 кримінальних провадження розглянуто за участю присяжних, у І півріччі 2015 року – 20 кримінальних проваджень.
На думку Станіслава Кравченка, реальне функціонування інституту присяжних стало б важливим етапом у судовій реформі, демократичним важелем захисту прав і свобод людини, забезпечило б зміцнення народного контролю за процесом правосуддя, і, як наслідок, дозволило б відновити довіру до суду.
Актуальність проблеми становлення суду присяжних в Україні обумовлюється насамперед недоліками в законодавстві, оскільки на сьогодні, фактично, змінено лише назву суду народних засідателів на суд присяжних, залишивши його кількісний склад та функції незмінними. Також існують недоліки у формуванні списку присяжних та небажання самих людей брати участь у цьому процесі, підкреслив Станіслав Кравченко.
«Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам Закону і дали згоду бути присяжними. Що ми маємо на сьогоднішній день? У більшості судах міста Києва не сформовано суд присяжних. Крім того, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», викладений у новій редакції Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», – звертає увагу доповідач, – містить положення, відповідно до якого особа, включена до списку присяжних, не може залучатися до розгляду справи як народний засідатель».
На думку заступника Голови ВССУ, питання формування суду присяжних пов’язане і з небажанням громадян брати участь у кримінальному судочинстві в якості присяжних: «Громадяни висловлюють своє невдоволення судовою системою, тим не менш, розділяти відповідальність та відкритість судів не бажають».
Невелика кількість проваджень, що розглядаються за участю присяжних, за словами Станіслава Кравченка, пояснюється незначною кількістю справ, підсудних суду присяжних. Так, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що присяжні беруть участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі. Тому, на думку Станіслава Кравченка, потрібно розширити перелік справ, які розглядаються за участю суду присяжних, наприклад – включити до його юрисдикції справи про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а також збільшити кількість присяжних, які братимуть участь у судовому засіданні, відповідно до міжнародних стандартів. Подібні зміни до КПК України 1,5 роки тому, переконаний Станіслав Кравченко, забезпечили б на сьогодні інший рівень довіри до судової системи.
Ще одним важливим, проте, проблемним питанням як для судів, так і України в цілому, вважає заступник Голови ВССУ, є вимоги Європейського суду з прав людини до розгляду справи повноважним судом. «Якщо закон визначає право на розгляд справи судом присяжних, а ця норма не дотримується, то, відповідно, не можна говорити про розгляд справи повноважним судом».
У рамках сесії «Новітні тенденції кримінального процесу» Станіслав Кравченко також зупинився на практичних питаннях застосування заходу спеціальної конфіскації.
«Питання спеціальної конфіскації не є новим. За КПК України 1960 року при вирішенні питання про речові докази суддями використовувався термін «спеціальна конфіскація». При цьому передбачалося, що гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. КПК України 2012 року фактично дублює цю норму», – зауважив Станіслав Кравченко.
Однак маючи намір врегулювати це питання, законодавець ухвалив Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України)», яким, зокрема, доповнено чинний Кримінальний кодекс України новими статтями – 96¹ та 96², де дано визначення спеціальної конфіскації та закріплено випадки її застосування. Також внесено зміни й до низки статей КПК України, якими урегульовано підстави та порядок застосування спеціальної конфіскації.
«З огляду на це, при практичному застосуванні норм закону виникають проблеми. Проте важливо, що законодавець не припиняє ініціативи урегулювати питання спеціальної конфіскації. Так, нещодавно Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Цивільного кодексів України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні», яким додатково врегульовується питання спеціальної конфіскації. Норми цього Закону будуть проаналізовані і, відповідно, застосовані на практиці після набрання ними чинності», – резюмував Станіслав Кравченко.
V Щорічний зимовий форум з кримінального права та процесу, що відбувся у три сесії, мав на меті обмін досвідом між фахівцями, обговорення нагальних проблем, що виникають у роботі під час здійснення захисту по кримінальних справах, ознайомлення з практикою функціонування деяких інститутів процесуального права у 2015 році, вивчення практики Європейського суду з прав людини, а також особливостей кримінальних проваджень у європейських країнах.
У заході взяли участь представники Генеральної прокуратури України, Національного антикорупційного бюро України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного Суду України, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, експерти Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» та інші зацікавлені особи.
