Постанова із завідомо невідомими

 ВСС має роз’яснити, що таке «неправосудне рішення» і як за це карати

В„–51 (1245) 19.12—25.12.2015

Диспозиція кримінальної відповідальності за завідомо неправосудні рішення дотепер не має визначеності серед науковців і суддів. Велика кількість зауважень і пропозицій до відповідного проекту постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ стали причиною направлення документа на повторне друге читання.

Сьогоденні наробки

Як зазначав «ЗіБ» (див. №26/2015), порушення кримінальних проваджень проти володарів мантій за ст.375 Кримінального кодексу стало одним із трендів у роботі органів прокуратури. І сьогодні пропонуються різні варіанти розв’язання проблем, що можуть виникнути під час застосування до суддів санкції згаданої статті, —від роз’яснення пленуму ВСС до коригування диспозиції цієї статті парламентом.

Ще у березні цього року, під час першої хвилі подань Генеральної прокуратури стосовно обвинувачення законників у відповідному злочині, Рада суддів звернулася до ВСС з проханням терміново скликати пленум для надання рекомендацій щодо застосування

ст.375 КК. Згодом було створено відповідну робочу групу, яка почала працювати над проектом постанови. Днями документ розглядався в другому читанні.

За словами доповідача із цього питання, судді ВСС Наталії Квасневської, під час доопрацювання першого варіанту документа враховано більшість зауважень та пропозицій, що надійшли від Верховного Суду, провідних вищих навчальних юридичних закладів, членів НКР при ВСС, адвокатів, державних установ і апеляційних судів. У проекті, зокрема, роз’яснюються предмет злочину, відповідальність за який установлена ст.375 КК, ознаки об’єктивної сторони в аспекті постановлення завідомо неправосудного рішення, розмежування підстав притягнення до кримінальної та дисциплінарної відповідальності, обставини, які мають бути обов’язково взяті до уваги під час з’ясування наявності в діях судді ознак злочину тощо.

Крім того, значну увагу приділено наслідкам, які можуть бути оцінені як тяжкі під час кваліфікації діяння за ч.2 ст.375 КК, а також питанням сукупності злочинів та відмежування цього злочину від суміжних.

Н.Квасневська зазначила, що після першого читання документ зазнав суттєвих змін. У процесі доопрацювання робоча група не дійшла згоди щодо низки пунктів проекту, тому до другого читання було надано кілька їх варіантів. Зрештою, і пленум ВСС не пристав на якусь позицію й вирішив повернути проект на повторне друге читання.

Утім, з обговорення під час засідання пленуму вже можна робити деякі висновки.

Куди рухатись?

Наприклад, представники Національної школи суддів зайняли радикальну позицію: не приймати постанову, а запропонувати звернутись до Конституційного Суду з приводу відповідності Основному Закону ст.375 КК. У НШС посилаються на граматичне та юридичне тлумачення згаданої статті.

Так, з точки зору граматичного тлумачення, вважають фахівці, ця норма не відповідає засадам правової визначеності як складової принципу верховенства права. Адже це єдина стаття КК, що містить оціночний термін «завідомо неправосудний».

Що стосується юридичного аналізу, то, зазначають представники НШС, ця норма не відповідає конституційним гарантіям незалежності суддів. Зокрема, вона суперечить ч.4 ст.124 Основного Закону, відповідно до якої «судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України», ч.2 ст.126 («вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється»), ч.1 ст.129 («судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону»), ч.5 ст.129 («за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності»).

Крім того, у НШС звертають увагу на ст.214 та ч.1 ст.216 Кримінального процесуального кодексу, відповідно до яких прокурори взагалі не уповноважені відкривати кримінальне провадження щодо суддів. А також на те, що порушення такого провадження створює конфлікт інтересів.

Натомість у Генеральній прокуратурі вважають за доцільне прийняти постанову, а до КС звернутися в разі виникнення питань у конкретній справі. Представник ГПУ в робочій групі Микола Курапов відзначив, що прийняття постанови актуальне, й, безумовно, це питання підлягає обговоренню. Водночас він звернув увагу на практику ВС, який неодноразово звертався до КС з того чи іншого питання, зокрема, за ініціативою ВСС. «Але це було пов’язане із конкретною справою. Моя пропозиція стосується того, щоб у рамках розгляду конкретної справи звернутися з конкретним питанням щодо відповідності Конституції тієї чи іншої норми КК або КПК», — запропонував він.

У свою чергу представник Міністерства юстиції Олександр Олійник також зауважив, що проект постанови необхідний, оскільки сьогодні спостерігається хаос із застосуванням ст.375. Водночас, за його словами, документ треба доопрацювати з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Незаконне чи неправосудне?

За словами одного з ініціаторів постанови, члена РСУ минулого скликання, судді Київського апеляційного господарського суду у відставці Михайла Новікова, наявність кримінальної відповідальності суддів не є неконституційною нормою і не суперечить принципу незалежності Феміди. Однак термін «завідомо неправосудне рішення» містить правову невизначеність. У цьому й полягає проблема застосування ст.375 КК.

Законник звертає увагу, що відповідна норма містить два поняття — умисел і об’єктивна сторона. Отже, зазначив він, слід установити, що таке правосудність у розумінні Конституції та закону «Про судоустрій і статус суддів». «Це право судити, надане державою певному органу. Тому неправосудне рішення — це коли

суддя не мав права судити. І ці випадки повинні бути чітко визначені правозастосуванням», — пояснив М.Новіков свою позицію. Проте уточнив: про неправосудність можна говорити, коли рішення прийняте судом, який не мав на це права з огляду на положення процесуального законодавства.

Крім того, при інкримінуванні згаданої статті виникає питання обвинувачення, що базується на припущеннях. Адже прокуратура в таких випадках фактично припускає, що рішення неправосудне. Натомість Конституція чітко говорить, що грунтуватися на припущеннях обвинувачення не може.

Зачекаємо до весни

Очевидно, через велику кількість зауважень і пропозицій пленум ВСС не міг дійти згоди і прийняти постанову в цілому. Документ направили на повторне друге читання. Коли відбудеться наступне засідання пленуму, поки що невідомо. Орієнтовно — наприкінці лютого — на початку березня наступного року.

Тим часом суди можуть по-різному застосовувати норми ст.375 КК і таким чином формувати власну практику. Не виключено, що хтось із нардепів ініціюватиме зміни до КК, аби більш детально прописати диспозицію цієї статті.

Втім, хоча представник прокуратури в робочій групі ВСС не заперечує складнощів правозастосування дискусійної норми, але й кримінальні провадження, порушені за цією статтею КК, закривати або передавати до суду не квапиться.

З обговорення можна припустити, що пленум ВСС вдасться до більш вузького тлумачення. Наприклад, передбачить, що неправосудність

може бути пов’язана винятково з ігноруванням суддею процесуальних обов’язків, які закон прямо покладає на нього, як-от: обов’язкова участь захисника у певних категоріях справ, повідомлення сторін про час і місце засідання, накладення передбаченого законом стягнення тощо.

Дещо сумнівною є пропозиція карати всіх суддів, які приймають до розгляду справи поза їх компетенцією. Наприклад, траплялися випадки, коли чимало справ пройшли всі рівні адміністративної юрисдикції, але згодом у ВС вирішили, що вони розглядалися «судом, не встановленим законом». Так, рішення виносилися цілком свідомо, але за наших реалій можна колективно «завідомо помилятися», якщо законодавець не встановив чіткого розмежування компетенції.

Натомість застосування матеріальних норм, включаючи тяжкість покарання, швидше за все, залишатиметься на розсуд володаря мантії. Адже тут дійсно важко узгодити «умисел» і «внутрішнє переконання» служителя Феміди.

Ще складніше реалізувати пропозиції, що звучали на пленумі, стосовно віднесення до суб’єктів злочину й суддів КС. Адже їхні рішення є остаточними й не можуть бути оскаржені ніким, у тому числі прокуратурою чи Верховною Радою.

Врешті-решт, як зауважують експерти, якщо сьогодні ВСС залишить прокуратурі право порушувати кримінальні провадження проти суддів, грунтуючись на власних припущеннях, то завтра і ця постанова пленуму може бути названа неправосудною. З усіма наслідками.

пряма мова

МИХАЙЛО НОВІКОВ, суддя Київського апеляційного господарського суду у відставці:

— Ми розглядали варіанти: звернення до Конституційного Суду, тлумачення, і навіть можливість звернення до парламенту, щоб унести зміни до статті або скасувати її. І один з варіантів — звернення до вищого спеціалізованого суду.

Всім зрозуміло: якщо неправосудне рішення було б тотожним незаконності, то у статті так і було б написано: «завідомо незаконне рішення». Але ж написано «неправосудне». Поняття «незаконне рішення» випливає з термінів «закон», «законність». А «неправосудність» випливає з поняття «правосудність». З моєї точки зору, неправосудне рішення є незаконним. Але це лише частина незаконних рішень.

Рішення буде неправосудним, коли суддя завідомо знав, що він не мав права його приймати. Наприклад, коли суддя ухвалює рішення без виклику сторін, а це є обов’язковою умовою.

СТАНІСЛАВ КРАВЧЕНКО, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— Питання дійсно актуальне. Такої активності в підготовці постанови пленуму в нас ніколи не було. Ніхто не залишився байдужим. ГПУ, Національна школа суддів, апеляційні суди — всі надсилали пропозиції.

Ключові питання, від яких залежить подальша структура постанови: чи повинні бути рішення судів скасовані? Чи всі судді є суб’єктами, зокрема судді Конституційного, Верховного судів? До спільного знаменника ми так і не звели.

Ми повинні думати про те, щоб наші рішення, рекомендації сприймались усією юридичною спільнотою. Як суддями, так і прокурорами, адвокатами. Тому вважаю за доцільне продовжити роботу над цією постановою й не приймати поки що її в цілому.

ЛАРИСА РОГАЧ, суддя, секретар пленуму Вищого господарського суду:

— Припиняти роботу над проектом постанови не можна. Незалежно від того, чи буде звернення до Конституційного Суду, є певні норми законодавства і є проблеми з їх застосуванням. Отже, є необхідність викладення своїх правових позицій вищим спеціалізованим судом у постанові. Позиція суддів із цього питання більш-менш сформульована. Вони надали свої пропозиції.