Б.Львов, голова ВГСУ: Позбавлення помічників суддів статусу держслужбовця означатиме одночасне позбавлення їх та відповідних обмежень

10 грудня ц.р. парламент прийняв новий Закон України «Про державну службу». Згідно цього документа, статусу державного службовця позбавляються помічники суддів. Ця зміна досить неоднозначно зустрінуте юридичною спільнотою.«Юридична практика» вирішила дізнатися думку голови Вищого господарського суду України Богдана Львова:

«Думаю, більш цікавим в цьому питанні має бути думка законодавця щодо подальшої регламентації роботи помічників суддів. В даний час помічники суддів, маючи статус державного службовця, займають посаду у відповідному органі державної влади - в суді, отримують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та виконують встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань і функцій суду та його апарату.

Якщо ж за новим законом «Про державну службу» помічники суддів втрачають статус державного службовця, то виникає відразу ряд питань: як буде оплачуватися їхня робота, як будуть забезпечуватися вимоги законів про доброчесності та неупередженості. Адже позбавлення помічників суддів статусу державного службовця означатиме одночасне позбавлення їх та відповідних обмежень - обов'язків додержувати вимог, пов'язаних зі статусом державного службовця, у тому числі певних антикорупційним законодавством. Це, у свою чергу, тягне за собою відповідні ризики для системи правосуддя в цілому.Так, державному службовцю заборонено суміщати свою діяльність з іншими видами діяльності. Якщо ж помічник судді позбавляється статусу державного службовця, то він позбавляється і такого обов'язку. І чи не будемо тоді мати ситуацію, коли помічник судді одночасно є і помічником, наприклад, директором підприємства, суперечка за яким вирішується в цьому суді?

Тому, ототожнення помічників суддів з працівниками патронажної служби, заснованої на особистій чи політичному підпорядкуванні, є досить спірним і не враховує специфіки їх роботи в суді - органі, який повинен мати реальні гарантії незалежності та неупередженості від будь-якого зовнішнього втручання, в тому числі і завдяки певному кадрового забезпечення ».