За що громадяни найчастіше судяться з Україною

Європейський суд з прав людини опублікував звіт про свою діяльність у минулому році. Україна залишається одним з лідерів за кількістю справ, які розглядає ЄСПЛ, - з майже 65 тис. Справ 21,4% подані проти нашої країни.Про те, чому наші співвітчизники так часто звертаються в євросуд і чому Україна не виконує 90% його рішень, "ДС"розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, адвокат Аркадій Бущенко.

"ДС" Аркадій, з чим пов'язана така кількість скарг українців до ЄСПЛ?

А. Б. Загалом торік в Європейський суд з прав людини надійшло 65 тис. Скарг, які підлягають розгляду.Найбільше скаржаться в ЄСПЛ українці - 13,85 тис. Скарг, на другому місці Росія - 9,2 тис., На третьому Туреччина - 8,45 тис. Далі йдуть Італія (7,55 тис.) І Угорщина (4,6 тис). До речі, якщо брати співвідношення кількості населення і скарг до ЄСПЛ, то за цим показником Україна знаходиться лише на тринадцятому місці, а лідирують Угорщина, Ліхтенштейн і Молдова.

Велика кількість скарг, поданих українцями в ЄСПЛ, можна пояснити декількома факторами. Серед об'єктивних можна виділити крайнє недосконалість засобів правового захисту всередині країни. До суб'єктивних причин відносяться недовіру українців до національних судам, а також надія на отримання більш справедливого рішення в Європейському суді. Відіграє свою роль і активність наших громадян, які часто судяться з державою, не рахуючи його "священною коровою". 

"ДС" Яка основна причина звернення українців до Європейського суду?

А. Б. Більше 90% заяв до ЄСПЛ стосується невиконання судових рішень, пов'язаних із соціальними виплатами.Тут проблема навіть не в судовій системі, а в тому, що у звичці наших властей приймати популістські рішення, встановлюючи соціальні виплати, на які в держбюджеті немає коштів. Це порожні обіцянки, незабезпечені економічним розвитком країни. І тут ніякий суд нічого не може зробити, оскільки якщо в бюджеті грошей немає, то їх нема звідки взяти. У результаті ми отримуємо величезну масу заяв до Європейського суду з цього приводу. Решта скарги стосуються найрізноманітніших проблем. Це порушення права на справедливий суд, на свободу та особисту недоторканність, скарги на катування, нелюдські умови утримання в місцях позбавлення волі і т. Д. Поодинокі позови пов'язані з порушенням права на вільне вираження думок, права на свободу асоціацій.

"ДС" За кількістю рішень про порушення прав людини, винесених ЄСПЛ у 2015 році, Україна на четвертому місці (50 рішень за рік). Першу сходинку займає Росія (109 рішень), за нею - Туреччина (72) і Румунія (72). Як Ви прокоментуєте ці цифри?

Насправді більше 95% скарг, які надходять до Європейського суду з прав людини з України, відсіваються на стадії розгляду питання про їх прийнятності і не розглядаються судом. Тому що люди скаржаться на все, а Європейський суд має досить суворі правила і обмежену компетенцію.

Що стосується рішень, то у Європейського суду сильно "відкладене" правосуддя. Відомий мені рекордно короткий термін розгляду скарги - дев'ять місяців, найбільший - 10 років. А середній термін розгляду - три-п'ять років, залежно від важливості і терміновості справи. Тобто зараз ЄСПЛ розглядає скарги, які надійшли вже давно. Тому перше місце Росії за кількістю винесених рішень можна пояснити великою кількістю "чеченських" справ, багато рішень по Туреччині стосуються "курдської" проблеми.

"ДС" Українська Гельсінська спілка з прав людини торік провів дослідження про застосування українськими судами рішень ЄСПЛ. І які висновки?

А. Б. Ми дуже давно займаємося цим питанням і намагаємося просувати практику європейських судів у національне правосуддя. Можна сказати, що ситуація хоч і повільно, але все-таки поліпшується - українські судді знають практику ЄСПЛ і застосовують її. Може бути, не так часто, як хотілося б, але прогрес все-таки є. 

Ми вивчили більше 850 тис. Судових рішень і вибрали 593 таких, де рішення Європейського суду було застосовано відповідно до суті справи, яка розглядалася національним судом, і зміст цього рішення не було спотворено. Хоча, на перший погляд, це не дуже велика цифра, але це все-таки серйозний прогрес. Ми не очікуємо, що в кожному рішенні українських судів буде згадуватися Конвенція з прав людини або рішення ЄСПЛ, але ми розраховуємо, що ця тенденции продовжиться.

Лідером рейтингу став Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Далі в списку - Шаргородський районний суд Вінницької області, Апеляційний суд Києва, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області.

"ДС" Але ж Україна не є країною прецедентного права ...

А. Б. Вірно. Але є у нас Закон "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини". І там сказано, що судді зобов'язані використовувати практику європейського суду як джерело права.Можна сказати, що у нас діє прецедентне право щодо рішень ЄСПЛ.

"ДС" Яка частина рішень ЄСПЛ проти України не виконується? 

А. Б. У виконанні рішень ЄСПЛ існує три аспекти. Перший - це виплата сум, визначених Європейським судом як справедливе відшкодування заявнику. Як правило, такі компенсації виплачуються в строк, за винятком рідкісних випадків, коли сума дуже велика.    

Другий - це так звані заходи індивідуального характеру на користь заявника, покликані припинити незаконну ситуацію і відшкодувати її наслідки. Наприклад, якщо людина був несправедливо засуджений, держава повинна скасувати це рішення і надати йому можливість справедливої судової процедури. Або, скажімо, якщо питання стосується вилучення власності, то вона повинна бути повернена власникові. Але є рішення, виконання яких вимагають фінансових витрат, наприклад, переселення на безпечну територію. Виконання таких рішень, як правило, затягується через проблеми з фінансуванням і супроводжується додатковими складнощами.

Найбільше скаржаться в ЄСПЛ українці - 13,85 тис. Скарг, на другому місці Росія - 9,2 тис., На третьому Туреччина - 8,45 тис.

І третій аспект - це заходи загального характеру, які повинні запобігти подальшим порушення подібного типу. У таких випадках, звичайно, держава для виконання рішення Європейського суду має внести зміни в існуючі нормативно-правові акти або прийняти відповідні закони. З цим у нас все дуже погано, тому що виконання багатьох рішень загального характеру потребує кардинальних реформ. Візьмемо, приміром, застосування тортур у міліції - для вирішення цієї проблеми потрібно реформування прокуратури, міліції, суду.  

Загалом, в повній мірі Україна не виконує 90% рішень ЄСПЛ.

"ДС" Чи є якісь санкції на невиконання рішень ЄСПЛ? Чим це загрожує для України?

А. Б. У найгіршому випадку Україну можуть позбавити членства в Раді Європи, чого на практиці, я думаю, ніколи не станеться. Більш вірогідним виглядає застосування таких санкцій, як позбавлення права голосу або призупинення членства в Раді Європи. Існує і фінансову відповідальність. За несвоєчасну виплату компенсацій, наприклад, передбачена пеня, розмір якої зафіксований у вирішенні ЄСПЛ. Тому держава намагається розраховуватися в строк.

"ДС" З чого потрібно починати реформу судової системи?

А. Б. Часом у мене складається враження, що судова влада потребує якомусь періоді без реформ. Протягом останніх 25 років її постійно перебудовують, реорганізовують, реформують, але в підсумку вона тільки руйнується. Це як посадити дерево, а потім кожен день його пересаджувати на інше місце, думаючи, що так воно швидше виросте. Кожна нова політична верхівка намагається пристосувати судову владу під свої інтереси. Повинен пройти якийсь час, щоб судді звикли бути незалежними. Але такого часу фактично ніколи у них не було. Судова влада постійно живе з оглядкою на думку президента, парламенту і т. Д.    

Триває перманентне реформування судової системи, яке сьогодні доходить до радикалізму: звільнити всіх суддів, набрати якихось нових людей, три місяці жити без судів. Нібито це вирішить всі проблеми. Якщо реформування судової системи буде і далі відбуватися так, як зараз, кількість скарг українців до ЄСПЛ серйозно збільшиться. Існує великий ризик колапсу судової влади, а коли вона взагалі перестане діяти, людям залишиться один шлях - йти в Європейський суд з прав людини. 

Олена Доспехова