Апгрейд Феміди: Посилення позицій президента чи шлях до незалежності судів?

Гілки вкорінюються

У всякому разі заявлено, що народові України. Дійсно, громадяни отримують право оскаржувати в Конституційному суді нормативні акти (але тільки в рамках судових вердиктів), політичні впливи на суди зведено до мінімуму, а значить, корупції буде менше.

Суть судової реформи в тому, щоб судова гілка влади в Україні стала де-факто незалежною і самокерованою, наскільки це взагалі можливо. Тому проектом конституційних поправок передбачено створення Вищої ради правосуддя, який вносить президентові подання на призначення і звільнення суддів.

Самі судді щось втрачають, щось знаходять. Втрачають "парасольку" у вигляді згоди ВР на притягнення до відповідальності: цим, як і дисциплінарними заходами, переведенням суддів, усунення їх буде займатися ВСП. Крім того, суддю можна буде затримати і без ВСП, якщо він захоплений під час або відразу після скоєння тяжкого злочину. Як знахідку можна розглядати призначення суддів відразу безстроково. Важливий нюанс: усіх суддів призначають через конкурс.

Теоретично звуження відповідальності судді (за винесені рішення вони відповідати не будуть, якщо не вчинили тим злочину або дисциплінарного проступку) і високий рівень саморегуляції посилить самостійність судової гілки влади. Передбачається, що рішення, прийняті суддями, після реформи будуть виключно за законом і іменем України.

Розщепилося і мохом покрилося?

Сама Верховна Рада в результаті компромісу на тлі коаліційної кризи листопада-грудня 2015 р. повернула до поправок своє право погоджувати Генпрокурора і висловити йому вотум недовіри. Однак, як зазначив у коментарі 112.ua керівник Інституту української політики Костянтин Бондаренко, "якщо функцію прокуратури буде зведено до представництва держави в судах, то, відповідно, прокуратура перестає бути дієвим органом у руках влади. І президент спокійно може пожертвувати кандидатурою генпрокурора".

Мабуть, тому компроміс допоміг зібрати під реформу 244 голоси "за". "Головна проблема реформи, - говорить голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, - чи буде 300 голосів. Для цього потрібно і з "Самопоміччю" домовлятися, і з "Батьківщиною", і навіть з радикалами, і ще шукати голоси позафракційних депутатів. Тому питання голосів є дуже непростим". При цьому не останню роль в недотягуванні до конституційної більшості під поправки зіграли особливі думки, які висловили деякі судді КС.

І депутати ніби відчули можливість торгів. Лідер фракції РПЛ Олег Ляшко та представник фракції "Народний фронт" Леонід Ємець заявили про альтернативний проект, під який на момент написання статті зібрано 35 підписів. А лідер фракції "Самопоміч" Олег Березюк запропонував доопрацювати президентський проект у комітеті.

Наявність альтернативного проекту – це завжди відтягнення голосів, а доробка президентського – відтяжка у часі. Якщо говорити про альтернативний, то у цієї ініціативи, вважає Володимир Фесенко, може "точно так само не бути 300 голосів, як і за президентський законопроект. У підсумку може бути патова ситуація: не пройде і президентський законопроект, і альтернативний". Про наслідки внесення правок у президентський нагадав Руслан Князевич: доведеться знову відправляти документ до КС і чекати вердикту, погоджувати з Венеціанською комісією тощо.

Переатестація VS люстрація

Основний спірний момент судової реформи – склад суддівського корпусу та вплив президента на нього. Фракції РПЛ і "Народний фронт", а також "Самопоміч" розкритикували відсутність у поправках ефективного механізму "чисток" суддів. Банкова робить спробу обійти спірні моменти конституційних поправок механізмом переатестації, згідно із законом "Про забезпечення права громадян на справедливий суд". Руслан Князевич стверджує, що переатестація почнеться 15-17 лютого, і зволікання пов'язані з формальностями. Але "альтернативники" заявляють, що така переатестація нічого не дасть, і наполягають на звільненні суддів і прокурорів, люстрації та відборі за конкурсом. Леонід Ємець наполягає на фіксації в законодавстві обов'язкової переатестації всіх суддів і конкурсного відбору.

Політолог Володимир Фесенко вважає ідею альтернативного проекту контрпозиціонуванням, піар-грою на теми судової реформи: "А де вони були ще рік тому, чому не ставили питання про формування узгодженого варіанту?".

Сторони дискусії, проте, в запалі суперечки забули про тих, кого торкнеться якщо не люстрація, так переатестація. Як зазначив народний депутат України 1-3 скликань, відповідальний секретар Союзу юристів України Володимир Яценко, коментуючи 112.ua ідею звільнити разом всіх суддів і прокурорів, такий крок буде суперечити вимогам Конституції України: "Це значить взагалі зупинити дію судової гілки влади. Як може повноцінно функціонувати державний механізм, якщо взагалі виключається з нього судова гілка влади?". При цьому експерт підкреслив, що висловлює свою думку, а не думку Спілки юристів.

Людський чинник у суддівській справі є надзвичайно важливим, і проходження судової реформи через парламент ускладнюється тим, що окремі депутати відчули мінливості судочинства на собі. Втрачаючи багато важелів впливу на судову гілку, вони намагаються залишити за собою останнє слово у надзвичайно важливому кадровому питанні. При цьому парламентарі навіть не підозрюють, що, воюючи за люстрацію суддів і прокурорів, тим самим прискорюють саму реформу.

Біг наввипередки

Тому що президент і пропрезидентська фракція в парламенті, розуміючи проблему голосів і необхідність діяти швидко, виявляють всі ознаки нетерпіння. Лідер фракції БПП Юрій Луценко на погоджувальній раді запропонував розглянути судову реформу під завісу третьої сесії, щоб заощадити кілька місяців. Нещодавно прийняті поправки до регламенту ВР дозволяють прийняти поправки до Конституції в цілому під час наступної, четвертої сесії ВР, яка розпочала роботу того ж дня, коли була закрита третя сесія. Після голосування президент України висловив сподівання, що остаточне ухвалення цього законопроекту відбудеться протягом найближчих місяців.

Чому такий поспіх? "З тим, щоб запустити процедуру переатестації, - вважає Володимир Фесенко. – Тому що, якщо б у першому читанні проголосували на весняній сесії (четвертої, – авт.), то друге читання - в кращому випадку у вересні, і переатестація суддів почнеться тільки наступного року. А загальний інтерес не тільки президентської команди, але й більшості депутатів коаліції – якомога швидше почати переатестацію".

Крім іншого, формально переатестація зніме частину претензій "Народного фронту" і "Самопомочі".

Швидше за все, щоб швидко зібрати голоси і дотягнути до 300 "за", і буде запущена переатестація без прив'язки до конституційних поправок. Своєю чергою переатестація поза рамками конституційної реформи загострює побоювання, що посилиться вплив президента на суддівський корпус ("призначить своїх", "переатестація непрозора" тощо), а парламент залишиться осторонь.

Коло замикається. Навіть якщо сторони розберуться з атестацією, залишаються перехідні положення, які нібито посилюють вплив президента на суди.

Страх "злого президента"

Дійсно, у відповідності з ними, протягом двох років глава держави може перевести суддю з одного суду до іншого на підставі подання ВСП. Президент також до 31 грудня 2017 р. створює, реорганізує і ліквідує самі суди. З 2018 р. це робить парламент законом, поданим у Раду, знову ж таки, главою держави. Прихильники реформи у попередньо схваленому Радою вигляді нагадують, що президент має сильний вплив на суди зараз, в результаті внесення поправок до Конституції він такі втратить. Лідер фракції БПП Юрій Луценко звернув увагу саме на цей аспект. Критики президентського проекту вбачають у перехідних положеннях мало не диктатуру президента в судовій сфері.

Не менш цікавим є момент, що ВСП формується шляхом реорганізації Вищої ради юстиції (ВРЮ) і буде діяти в такому складі до 30 квітня 2019 р. Микола Томенко, який не так давно покинув лави фракції БПП, заявив, що термін співвідноситься з другим туром президентських виборів, і припустив, що правки насправді пишуться під наступного президента України, який, як припустив лідер фракції "Самопоміч" Олег Березюк, може й не бути "добрим".

Коментуючи цю версію, Володимир Фесенко підкреслив, що "не все буде визначати результат президентських виборів. Він ніяк не впливає на виборчий процес. Але конспірологія може бути... Щоправда, ми можемо згадати історію 2004 р., але не було б рішення ВРЮ без Помаранчевої революції".

Подальший "ужастик" проглядається легко: президент форматує суддівський корпус "під себе", потім зі спокійною душею запускає реформу. Підозри у критиків поправок до Конституції викликає і той факт, що тих суддів, у яких закінчився 5-річний термін, можна люструвати негайно, але у влади немає політичної волі. У результаті цього відбирати суддів буде президент, а відповідати за всі негативи – Верховна Рада, яка схвалила поправки.

"Головний аргумент багатьох критиків законопроекту – те, що багато змін можуть бути використані президентською командою в своїх інтересах. Причому найчастіше йдеться не про якісь реальні факти, а про підозри", - зазначив експерт.

Недолік фактів ще більше заплутує прогнози наслідків реформи.

До незалежності не стрибнути одним махом

Захоплюючись підозрами, політики йдуть у деталі, втрачаючи суть. А суть судової реформи в тому, щоб судова гілка влади (повертаємося до вихідної точки) стала незалежною і, як наслідок, справедливою.

Однак нинішня реформа не перетворить чудесним чином судову гілку влади на повністю незалежну. На думку Володимира Яценко, внаслідок цієї реформи суди будуть більш незалежними, ніж зараз: "Створити абсолютно незалежний інститут – це наша мрія, і очевидно, що це багатокомпонентне завдання. Це і автоматичне незалежне фінансування, і суворий механізм самоконтролю діяльності судової системи. Але судова система - складний механізм, багатогранний, тому не можна з першого кроку судити, гарантує реформа незалежність судової гілки або ні. Так чи інакше, судова гілка влади буде залежати від обсягів фінансування". З іншого боку, "не можна створити судову систему замкнуту і абсолютно безконтрольну. Це інша крайність. Повинен бути суворий, дієвий механізм самоконтролю".

Політичні суперечки навколо судової реформи знайдуть конкретику тільки тоді, коли сторони зможуть більш-менш прорахувати наслідки. Зараз зробити це надзвичайно складно (з урахуванням динаміки політичного процесу). Той, хто сьогодні кричить про диктатуру президента в судах, може сам живити президентські амбіції. Навіщо ж собі обрізати крила на злеті?

Не виключено, що, втомившись шукати ймовірні вигоди та збитки, сторони просто відкладуть поправки. Як звертає увагу Кость Бондаренко, "насправді, я б не сказав, що з політичних сил комусь вигідна реформа, покликана зробити суди незалежними, крім того факту, що були такі обіцянки. Можливо тому й гальмується реформа, що немає реально зацікавлених людей, але є чимало зацікавлених у тому, щоб вона не відбулася".

Президент буде нарікати на депутатів, вони – на президента і один на одного. І віз залишиться там, де був.

Втім, Кость Бондаренко не виключає, що може бути і нова редакція Конституції, проведена через референдум. У такому випадку судова реформа – тимчасові формулювання, щоб дотягнути до запуску повномасштабної конституційної реформи і показати зовнішнім партнерам результати перетворень, які тими ж зовнішніми партнерами можуть бути оскаржені. Як розповів Володимир Фесенко, до компромісної норми щодо Генпрокурора в Раді Європи ставляться неоднозначно, сприймаючи її як "політичний вплив на прокуратуру".

Тому складно сказати, коли в Україні будуть справедливі і незалежні суди. Простіше повторити, що реформам, як і вдосконаленню, немає межі.

Лілія Брудницька