Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», обговорення якого в парламенті викликало настільки потужний громадський резонанс, прийнятий.
Наш основний висновок: того, чого так сильно побоювалися самі судді, не сталося - закон не став актом, на основі якого буде проведена люстрація судового корпусу. Закон також не став актом, який дозволить відновити довіру до судової влади. По-перше, тому що закон не наблизив нас ні на крок до очищення судової системи від корупції та некомпетентності. По-друге, тому що закон не запропонував жодних якісно нових почав відбору професіоналів на суддівські посади.
Ми називаємо сьогодні цей закон актом відновлення довіри до законодавчої влади, так як основне в законі - це принципово новий порядок обрання суддів на адміністративні посади (і зміщення з них), в якому починаючи з перших пост-революційних днів лютого 2014 Верховній Раді була відведена ключова роль.Тоді право призначати суддів на адмінпосади та звільняти суддів з цих посад Верховна Рада одним з перших своїх рішень відібрала у Вищої ради юстиції та передала собі. Тепер на адміністративні посади будуть не призначати, а обирати колеги по цеху. Судді, що працюють у відповідному суді, зі свого складу на основі таємного голосування оберуть для свого суду голови та заступника терміном всього на один рік з правом переобрання всього один раз. У такому ж порядку судді будуть зміщуватися з адмінпосад достроково - таємним голосуванням колективу суддів.
Годі й говорити, що крок цей досить сміливий. Нечасто наші гілки влади розлучаються з повноваженнями.Тому ми вітаємо цей крок правлячої коаліції і визнаємо, що він додав очко в спорожнілу корзину нашого довіри до парламенту.
Втім, перш ніж остаточно розлучитися з правом зміщувати суддів з адміністративних посад, Рада масштабно ним скористалася, достроково припинивши повноваження голів судів та їх заступників і записавши керівників судів у рядові судді. Незгодні посилатимуться принаймні на дві юридичні проблеми, пов'язані з цими звільненнями. По-перше, нові правила звільнення судів набувають чинності в той же день, коли вступає в силу положення про поголовних звільненнях. Оскільки йдеться про суддів, тобто людей досвідчених у питаннях юридичних прийомів і тонкощів, ми думаємо, що вони не забудуть скористатися цим законодавчим промахом і оскаржать своє звільнення. На тій підставі, що в момент вступу в силу закону вони могли бути звільнені лише зборами суддів того суду, в якому вони працюють, але ніяк не рішенням парламенту. Авторам закону слід було ці два моменти розвести в часі. Норма про масштабні звільнення повинна була набути чинності разом з законом, норма про новий порядок обрання та звільнення керівництва судів повинна була набути чинності на наступний день. По-друге, Рада примудрилася порушити процедуру звільнень голів судів, яку вона ж і змінила кілька тижнів тому. Норма свідчить, що керівники судів зміщуються з посади на підставі подання відповідної ради суддів. Від цього застереження також слід було позбутися, щоб не давати звільняються судовим генералам зайву зачіпку для оскарження.
З жалем констатуємо, що закон дає нам всі підстави відмовити у довірі тим його авторам, які з такою недбалістю підійшли до настільки важливого завдання очищення судів від їх керівників. Часто впроваджені в суди з боку, за вказівкою згори, не пропрацювавши у відповідних судах і року, керівники судів ставали вірними слугами режиму поваленого Президента. Незважаючи на те, що голови ці часто були сторонніми тілами в організмі відповідних судів, ми прогнозуємо, що судді, особливо в південно-східних регіонах, будуть схильні відновити в правах своїх зміщених керівників на найближчих же зборах, продемонструвавши тим самим свою згуртованість і єдність своїх корпоративних інтересів.
Послабивши свої права в питаннях зміщення суддів з адміністративних посад, Рада іншою рукою посилила їх у питаннях припинення повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) і Вищої ради юстиції (ВРЮ). Нині члени цих органів мають формальною незалежністю - дострокове припинення їх повноважень можливе лише у зв'язку з набранням чинності обвинувального вироку суду або (для членів ВРЮ) у зв'язку з порушенням присяги. Незалежність членів ВККС і ВРЮ покликана забезпечити відправлення важливою конституційної функції цих органів - залучення суддів до дисциплінарної відповідальності та їх звільнення у зв'язку з порушенням присяги або вимог про несумісність. Закон «Про відновлення довіри ...» передбачає, що для дострокового припинення повноважень членів ВККС і ВРЮ досить ухвалення закону про це.Наділивши себе таким правом, Рада тут же їм і скористалася, припинивши повноваження членів обох органів достроково. Рада також подбала про те, щоб закрити можливість звільненим членам переобратися.Нові члени ВККС і ВРЮ будуть значно більш чуйними до політичних настроям у парламенті і тому менш незалежними. Втім, ми не помітили, щоб вони особливо відстоювали незалежність свого статусу за колишньої конфігурації законодавства і тому, мабуть, без особливого опору підкоряться новому господареві.
Заключний акорд у цьому наступі на усталений порядок речей у судовому відомстві, парламент поставив, змінивши порядок формування з'їзду суддів. З'їзд суддів обирає шість з 11 членів ВККС, трьох з 20 членів ВРЮ і шість з 18 суддів Конституційного Суду. Не дивно тому, що Рада взялася за перегляд правил обрання делегатів на з'їзд. За новими правилами, делегати обираються за принципом 1 делегат від 20 суддів. Новий підхід закріпив принцип рівності голосу кожного судді в питаннях представництва на з'їзді, відмовившись від принципу квот. Раніше на кожну область відводилася квота - 3 делегати на область по одному від загальних, адміністративних і господарських судів. Один господарський суд делегував на з'їзд така ж кількість делегатів, як кілька десятків районних і міських загальних судів, розташованих в області.Представництво також спотворювалося тим, що вищі суди, Конституційний Суд і Верховний Суд кожен обирали по три делегати. Шість вищих судів, розташованих у Києві, обирали таку ж кількість делегатів, як шість густонаселених областей країни. Відтепер цієї квотною системою покладено край. Крім того, передбачаються обмеження для права бути обраним делегатом: такого права не мають судді, що знаходяться на адміністративних посадах, а також судді з числа членів ВККС і ВРЮ.
У новій конфігурації з'їзду суддів більшість голосів отримають делегати, обрані суддями районних судів.Саме їх голосами і будуть обрані нові судді Конституційного Суду, нові члени ВККС і ВРЮ за квотою з'їзду суддів.
Особливо зупинимося на тій частині закону, яка отримала найбільшу популярність завдяки її «люстраційної» спрямованості. Законом створюється тимчасова спеціальна комісія при Вищій раді юстиції, яка протягом року з моменту її створення буде перевіряти суддів на предмет знаходження в їх діях ознак порушення присяги при відправленні правосуддя по окремих категоріях справ.
Найцікавіше в цій частині закону - це принципи формування Спецкомісії. Інше являє менший інтерес, так як висновку Спецкомісії в будь-якому випадку передаються на розгляд Вищої ради юстиції, яка як до прийняття Закону, так і після його прийняття мав і продовжує мати повноваження перевіряти суддів на той же самий предмет по тим же самим категоріям справ, що і Спецкомісія.
Спецкомісія складатиметься з 15 членів. За п'ять членів призначаються Верховним Судом України, Верховною Радою України та Уповноваженим уряду з антикорупційної політики, тобто Тетяною Чорновол.Діючі судді, держслужбовці, народні депутати, а також особи, останні 10 років працювали в правоохоронних органах, не можуть бути членами Комісії. Квота Верховного Суду повинна бути заповнена суддями у відставці, не займатися адміністративні посади в судах протягом останніх п'яти років. Квота Верховної Ради і урядового Уповноваженого заповнюється представниками громадськості, котрі мають юридичну освіту.
Спецкомісія має статус структурного підрозділу Вищої ради юстиції. Це законодавче рішення напевно буде викликати безліч питань і гарячих юридичних дискусій щодо можливості створення всередині конституційного органу (ВРЮ) структурного компонента (Спецкомісії), що складається з осіб, які не є членом цього органу. Все одно як якби при Верховній Раді був би створений комітет, який не перебуває з депутатів, зайнятий підготовкою законопроектів по особливому колу питань, і який має повноваження передавати підготовлений законопроект навпростець на розгляд Ради, минаючи всі інші її комітети.
Завдання Спецкомісії полягає в то?, Щоб розглядати заяву громадян, постраждалих від репресивної машини, запущеної проти них суддями в ході масових акцій протесту на Майдані. Але також Спецкомісія займеться скаргами депутатів Верховної Ради нинішнього скликання, яких судді позбавили мандатів, та кандидатів у депутати, які не змогли знайти правди в судах на виборах в нинішню Раду. І тільки лише одна категорія справ, за якими можна буде подати скаргу до Спецкомісію, не пов'язана або не напряму пов'язана з політикою: справи, за якими судді прийняли рішення з порушеннями Конвенції про захист прав людини, за умови що ці порушення визнані Європейським судом з прав людини. Ми можемо лише будувати здогади, чи потрапив цей останній критерій в «люстраційний список» Закону тому, що Європейський суд приймав подібні рішення у справах Ю.Тимошенко та В.Луценко або тому, що правляча коаліція зробила якусь спробу збалансувати свій «люстраційний список» за рахунок включення в нього принаймні одного не пов'язаного з політикою критерію. Залишаю читачеві відповідь на це питання.
Прийнятий закон з'явився за своєю суттю відповіддю на аналогічний пакет заходів, прийнятий під керівництвом А.Портнова в 2010 р. після приходу до влади В.Януковича. Відповідь менш системний, метушливий і не завжди б'є в ціль (як у випадку з зміщенням з адмінпосад голів судів). Можна не сумніватися, що подібний закон, спрямований на перетрушування судового корпусу під потреби нової влади, буде прийнятий в майбутньому при зміні влади нинішньої. Однак безумовною перевагою цього закону є принцип, покладений в основу формування нового структурного підрозділу Вищої ради юстиції.Вперше в історії української юриспруденції у відправленні дисциплінарного провадження стосовно суддів будуть приймати участь представники юридичної громадськості з правом вирішального голосу. Якщо хочете, це спроба створити якийсь суд присяжних при органі, на який Конституцією покладено завдання залучення до відповідальності порушив присягу судді. Як громадяни ми гаряче вітаємо цей крок і закликаємо Раду розширити категорії справ, на які розповсюджуватиметься компетенція цього народного журі. Як юристи, ми розуміємо, що побудована законом конструкція неідеальна і зажадає зміни Конституції для її повної легітимізації. Значить, Конституцію слід змінити.
Леонід Антоненко, радник ЮФ Sayenko Kharenko, автор одного із законопроектів «Про люстрацію в Україні»
_03_03.png)
