АПУ пропонує очистити держапарат від чиновників, які живуть не за доходами
ЮЛІЯ САХАРОВА
В Асоціації правників України констатують: прийнятий закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» звужує люстраційний процес виключно до представників Феміди. Натомість АПУ пропонує власний документ, в основу якого покладено ширший принцип проведення люстрації — антикорупційний. Зокрема, ініціюється аналіз співвідношення витрат, понесених державними службовцями та членами їхніх родин, з офіційним доходом. За розбіжності доведеться заплатити займаною посадою.
Не люстрація, а перерозподіл впливу
Після того як можновладці дійшли висновку про необхідність чистки судової системи, на розгляд до Верховної Ради надійшло кілька законопроектів про люстрацію. Зрештою 8 квітня нардепи прийняли закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Документ, що набув чинності 11 квітня, зчинив немало галасу в юридичній спільноті. Так, радник ЮФ «Саєнко Харенко», член АПУ Леонід Антоненко під час засідання робочої групи асоціації заявив, що метою прийнятого закону є не стільки люстрація, скільки перерозподіл впливу на судову систему та зміцнення оновленої Вищої ради юстиції таким напів’юридичним, напівгромадським органом, як тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. «Це такий собі суд
присяжних, який здебільшого вершитиме долю тих, хто заплямував себе під час масових акцій протесту», — наголосив експерт.
Також він звернув увагу на ідею колективної, так званої списочної, відповідальності, що закладена у прийнятому законі. На переконання доповідача, такий підхід є хибним. Мовляв, по-перше, масове звільнення голів судів суперечить нормам Конституції, по-друге, слід боротися з агентурою та шпигунами, а не з управлінською складовою.
Говорячи про очищення системи від «недостойних», експерти відзначили, що із цим питанням слід бути вкрай обережним, адже права звернення до Євросуду (а можливо, й виграшу справи) люстрованих осіб ніхто не позбавляв. До речі, яскравим прикладом поновлення на посаді значної кількості державних працівників шляхом звернення до ЄСПЛ є Сербія. І це незважаючи на те, що люстрація в країні пройшла за «елегантним» сценарієм. Тож правники були солідарні в думці: слід не повторювати помилок зарубіжних колег й усунути від посад тих, хто себе заплямував, нівелювавши можливість повернення їх на службу. Втім, як це зробити — питання поки що залишається відкритим.
Що пропонується?
Оскільки прийнятий парламентом закон іде врозріз із розумінням АПУ процедури люстрації, асоціація пропонує альтернативу, що грунтується на досвіді Румунії. Що ж передбачає підготовлений законопроект, над текстом якого працювали, зокрема, такі адвокати, як Денис Бугай, Андрій Стельмащук та Борис Даневич?
Насамперед вражає широкий перелік осіб, які підпадають під люстрацію та мають подавати відповідні декларації. Крім Президента, Прем’єр-міністра та членів Кабміну, це й держслужбовці та посадові особи органів місцевого самоврядування, особи, котрі займають військові посади в Збройних
силах, посади прокурорів і слідчих органів прокуратури, члени Центральної виборчої комісії, голова Антимонопольного комітету, його заступники, керівники, проректори вищих навчальних закладів державної або комунальної власності тощо.
Документом також передбачається поділ суб’єктів люстрації на категорії, для кожної з яких установлюється окремий строк подання люстраційної декларації. Прикметно, що суб’єкт люстрації вважатиметься таким, що відповідає критеріям, якщо:
• об’єкти декларування були набуті ним і членами його сім’ї у власність або користування за рахунок легальних джерел доходу;
• у період до 24.08.91 він не був працівником Комітету держбезпеки СРСР або інших республік, що входили до його складу;
• він не співпрацював у аналогічний період із вказаним комітетом як агент, резидент чи інший негласний нештатний працівник.
Тобто, як відзначив Л.Антоненко, люстрація здійснюватиметься за ідеологічним критерієм, котрий у широкому розумінні передбачає відокремлення всіх тих, хто був у складі Компартії на високих посадах.
До речі, у випадку втілення ініціативи в життя особи, що підпадатимуть під дію люстрації, мають задекларувати не тільки належні їм нерухомість і транспортні засоби, а й нематеріальні активи, а також готівку й кошти на рахунках у банках та інших фінустановах, цінні папери та частки в статутних капіталах юросіб. Поряд з тим декларуванню підлягатимуть й об’єкти рухомого майна та послуг, вартість яких на момент придбання перевищувала 10 тис. грн. чи еквівалент цієї суми в іноземній валюті.
Що стосується періоду декларування, то тут
суб’єктам люстрації надається певна свобода: таким періодом може бути не лише останній рік, а й така кількість попередніх років, на розсуд суб’єкта декларування, яка дозволяє підтвердити достатність легальних джерел доходів для набуття задекларованих майна та послуг.
Для зручності та прозорості процедури передбачається створення державного люстраційного реєстру, тобто автоматизованої системи складання, зберігання, захисту, обліку та пошуку даних люстраційних списків, декларацій та проваджень.
Неабияка роль у здійсненні люстраційної процедури, зокрема у формуванні автоматизованої бази даних Люстраційного комітету, відводиться банкам. Так, згідно з ініціативою АПУ банківські й фінансові установи мають надавати комітету інформацію про залишки на рахунках суб’єктів люстрації та членів їхніх сімей у національній та іноземній валюті станом на відповідну дату декларування, а також про залишки на рахунках у цінних паперах і на металевих рахунках.
Другий список? На вихід!
Згідно з розробленим проектом закону першою стадією люстраційного провадження є перевірка, яка має здійснюватись інспекторами Люстраційного комітету (вони своєю чергою відбиратимуться шляхом проведення конкурсу) й полягає в перевірці інформації, включеної до декларації, на предмет відповідності вартості задекларованого майна й витрат розміру доходу, отриманого з легальних джерел.
До речі, інспекторів Люстраційного комітету пропонується наділити досить широкими повноваженнями. Серед іншого, це право:
безперешкодно входити до приміщень установ під час проведення перевірок (звісно, за умови
пред’явлення службового посвідчення);
вимагати від банків надання інформації, що є банківською таємницею;
призначати контрольну оцінку майна;
залучати працівників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів до забезпечення проведення перевірки, у тім числі до збирання та вилучення доказів, накладення арешту на майно, предмети, документи тощо.
Ініціювати люстраційну перевірку можуть також фізичні та юридичні особи. Для цього їм варто звернутися до Люстраційного комітету, зазначивши, в чому вбачається неправдивість або неповнота інформації, вказаної в декларації суб’єкта люстрації, а також надавши відповідні докази (наскільки це можливо).
Після відкриття люстраційного провадження відбуватиметься розгляд справи, за результатами якого колегія Люстраційного комітету прийматиме одне з двох рішень — або затвердить результати перевірки з включенням суб’єкта люстрації до другого (суб’єкт підлягає звільненню за наслідками перевірки) чи третього (на суб’єкта поширюється тимчасова заборона на зайняття посад у держапараті) списків люстрації, або ж відхилить результати перевірки й, відповідно, віднесе суб’єкт люстрації до четвертого списку. До останнього включатимуть тих, хто успішно пройшов перевірку.
Усі, хто потрапить до другого люстраційного списку, підлягатимуть звільненню з посад тим органом, який їх призначав. Відповідне рішення прийматиметься протягом 7 робочих днів після отримання вердикту комітету.
На сторожі процесів, що відбуватимуться в ньому, стоятиме громадська рада, склад якої формуватиметься шляхом рейтингового голосування за кандидатури, внесені інститутами
громадянського суспільства.
До речі, підготовлений АПУ законопроект не передбачає внесення жодних змін до Кримінального кодексу. «Ми в це не втручаємося», — констатував Л.Антоненко.
Як корабель назвеш, так він і попливе
Під час засідання презентований документ зазнав певної критики. Так, звучали думки, що з назви проекту слід прибрати слово «люстрація», тоді й сприйняття ініціативи суспільством зміниться. Мовляв, як корабель назвеш, так він і попливе. На це Л.Антоненко парирував: запропоновані заходи — досить радикальні, це такий собі захід надзвичайного характеру, який не повинен застосовуватися на постійній основі. Саме тому, за словами доповідача, й уживається слово «люстрація». Якщо суспільство демонструватиме ознаки оздоровлення, у здійсненні цієї процедури просто не буде потреби.
Поряд з тим учасників засідання цікавило: чи закладено в запропонованому АПУ документі неможливість узурпації влади Люстраційним комітетом? Адже він фактично контролюватиме перших осіб держави. Чи не стане комітет таким собі надсудовим органом? Утім, ці питання так і залишилися відкритими.
Не виключено, що перед обговоренням в межах Європейської бізнес-асоціації та направленням до парламенту документ зазнає певної кристалізації. Водночас завчасно ознайомитися із запропонованими новаціями не завадить. Принаймні юристам. Адже, як кажуть, попереджений — значить озброєний.
Виявити неабияку обережність при проведенні люстрації, довірити цю справу виключно професіоналам порадив українським колегам експерт проекту USAID «Справедливе правосуддя» професор Роман Давід. Він також
зауважив, що насамперед слід подумати про те, хто заповнить вакуум, який утвориться при масовому звільненні людей.
Загалом експерти були єдині в думці: закон законом, але треба враховувати, що є суспільство, на яке покладається обов’язок його виконання. Тому варто не тільки виштовхувати людей із системи, а й заохочувати працювати в ній. Інакше суспільство ходитиме замкненим колом, і ті, хто зазнав люстрації, чекатимуть часу, коли зможуть «люструвати тих, хто люстрував їх».
_03_03.png)
