Дискримінаційний проект
Судді, які перебувають у відставці, за жодних обставин не можуть бути позбавлені права на довічне грошове утримання. Такого висновку дійшов Пленум Верховного Суду України (текст постанови від 25.04.2014 №5 друкує газета "Закон і Бізнес"), проаналізувавши проект Закону про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів.
Пленум Верховного Суду України
Постанова
25 квітня 2014 року м.Київ №5
Про затвердження висновку щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (№4572 від 26.03.2014)
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Пленум Верховного Суду України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
Затвердити висновок Пленуму Верховного Суду України щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (№ 4572 від 26.03.2014), що додається.
Голова Верховного Суду України Я.РОМАНЮК
Cекретар Пленуму Верховного Суду України Ю.СЕНІН
ВИСНОВОК
щодо проекту закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (№4572 від 26.03.2014)
Проаналізувавши положення проекту закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів), внесеного на розгляд Верховної Ради народним депутатом Сергієм Міщенком (№4572 від 26.03.2014), вважаємо за необхідне зазначити нижченаведене.
Законопроектом передбачається скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів та виплати вихідної допомоги судді у зв’язку з відставкою. Як зазначено в пояснювальній записці, метою прийняття законопроекту є необхідність утвердження соціальної справедливості, неупередженості та пропорційності, що сприятиме вивільненню бюджетних коштів для вирішення гострих соціально-економічних проблем України.
Підтримуючи автора законопроекту стосовно необхідності вирішення соціально-економічних проблем в Україні, особливо в нинішніх умовах державно-правових та суспільно-політичних перетворень, разом з тим наголошуємо, що положення законопроекту не відповідають низці міжнародних документів та національному законодавству України.
Україна дотримується курсу на європейську інтеграцію, нещодавно було підписано політичну частину угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Як член Ради Європи наша держава взяла на себе зобов’язання приведення системи вітчизняного законодавства у відповідність до європейських стандартів.
Водночас вважаємо, що у вказаному законопроекті не повною мірою враховані європейські стандарти. Так, у Європейській хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.98 зазначено, що рівень винагороди суддів за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску при прийнятті ними рішень і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); судді, які досягли передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді та виконували свої повноваження протягом певного строку, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).
Відповідно до п.54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам — членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17.11.2010 №(2010)12 «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов’язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв’язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено й у низці інших міжнародних документів: Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11 та 13.12.85; Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених резолюцією 1989/60 Економічної і соціальної ради ООН від 24.05.89.
Статус суддів та гарантії їх незалежності також визначено Конституцією й законом «Про судоустрій і статус суддів».
Так, згідно з ч.1 ст.126 Конституції незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами. У свою чергу, положеннями ст.47 вказаного закону визначено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним і соціальним забезпеченням (п.8 ч.4), а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією гарантій незалежності судді (ч.6).
Питання гарантій незалежності судової влади неодноразово аналізувалося й Конституційним Судом, зокрема у рішеннях від 20.03.2002
№5-рп/2002, від 1.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Так, в п.2.2 рішення від 3.06.2013 №3-рп/2013 у справі щодо відповідності Конституції окремих положень ст.2, абз.2 п.2 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 закону «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд зазначив: «Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає в тому числі конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв’язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя».
Отже, Конституційний Суд до гарантій незалежності суддів відносить їх матеріальне забезпечення за рахунок держави, зокрема суддівську винагороду, пенсію, щомісячне довічне грошове утримання.
Крім того, у п.8 мотивувальної частини вказаного вище рішення КС, зокрема, зазначив: «підлягає застосуванню ч.3 ст.138 закону №2453 в редакції до змін, внесених законом №3668-VI, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Це положення мотивувальної частини рішення КС виклав, реалізуючи свої повноваження, передбачені в ч.2 ст.70 закону «Про Конституційний Суд України», у якій зазначено, що у разі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України (ч.5 ст.124 Конституції). Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно із законом (ст.69, ч.4 ст.70 закону «Про Конституційний Суд України»).
Також звертаємо увагу, що, за загальним правилом, установленим ч.1 ст.58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Зважаючи на згадану норму, судді, які перебувають у відставці та отримують довічне грошове утримання, за жодних обставин не можуть бути позбавлені права на його отримання.
Водночас практична реалізація положень законопроекту призведе до забороненої ч.2 ст.24 Основного Закону дискримінації суддів, що перебувають на посаді судді, порівняно із суддями, що перебувають у відставці, оскільки відповідно до ч.4 ст.17 закону «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів та єдиним статусом суддів.
Враховуючи наведене, вважаємо, що законопроект суперечить міжнародним стандартам щодо статусу суддів, положенням Конституції, національного законодавства та позиції Конституційного Суду у зв’язку з чим підлягає відхиленню.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
