Хочеш миру — шукай злагоди

 Хочеш миру — шукай злагоди

Задля збереження цілісності країни парламент погодився на невідкладну конституційну реформу

Через 3 місяці після зміни влади в країні нардепи нарешті зробили перший крок до порозуміння. В ухваленому 20 травня документі під назвою «Меморандум миру та злагоди» визначено невідкладні заходи щодо конституційної реформи. Втім, від декларації про наміри до її втілення в текст Основного Закону доведеться пройти нелегкий шлях відновлення довіри. Тепер — між самими політиками та громадян — до останніх.

Кроки до єдності

Робота над документом, за словами спікера Олександра Турчинова, тривала весь день. Ближче до середини вечірнього засідання він зачитав проект меморандуму, і після 40-хвилинної перерви його прийняли за основу та в цілому.

Заклик до об’єднання певною мірою спрацював. Зокрема, уперше за останній час рішення підтримали «регіонали». Та повної згоди досягти не вдалося. За проект постанови не голосували в повному складі лише дві крайні за поглядами фракції: і «свободівців», і комуністів не влаштовувало те, як у меморандумі згадується мовне питання.

Отже, на початку другого місяця антитерористичної операції та за кілька днів до першого туру президентських виборів Верховна Рада врешті-решт спромоглася на компромісне рішення. Безумовно, доленосне для країни, як і

зазначено в меморандумі. За оцінками експертів, окреслені в ньому напрями конституційної реформи можуть позитивно вплинути на зниження політичного напруження в державі. Принаймні на літній період, коли парламент відправиться у відпустку, а новообраний Президент тільки-но почне формувати власну командну вертикаль. Адже реалізувати задумане раніше осені в конституційний спосіб неможливо.

Утім, на думку політологів, пункти, що збиралися записати до переліку напрямів конституційної реформи, могли б на деякий час обмежити спекуляції на темах, які роз’єднують країну. Насамперед ідеться про позаблоковий статус країни та унеможливлення участі в будь-яких політичних та економічних міждержавних союзах без проведення референдуму. Однак у погоджену редакцію документа ці тези не потрапили.

Заспокоїти протестні настрої в бунтівних регіонах також могла б обіцяна децентралізація влади, зокрема більш широкі права територіальних громад, включаючи ліквідацію обласних та районних державних адміністрацій та формування виконкомів при обласних і районних радах, а також прямі вибори керівників регіонів. Утім, і ці пункти залишилися тільки в проекті.

У меморандумі збереглося лише розпливчасте положення щодо «забезпечення повноважень регіонів необхідними фінансовими ресурсами за рахунок встановлення справедливого розподілу доходів бюджетів». На думку експертів, цей посил навряд чи слід сприймати як перспективу фінансової автономії областей чи районів. Навіть якщо такий пункт потрапить до тексту Конституції, на практиці вже під час підготовки проекту бюджету 2015 року «справедливість розподілу» визначатиметься можливістю того чи іншого регіону привернути увагу політиків до своїх нагальних потреб.

Ще однією пропозицією для невдоволених областей було «забезпечення можливості жителям регіонів вирішувати свої питання на місцевих референдумах». Але для цього жодних змін до Конституції вносити не потрібно. Достатньо ухвалити закон і передбачити в ньому межі питань для плебісциту та механізми реалізації такого волевиявлення. Що власне й передбачили в остаточному тексті.

Останні пункти швидше адресовані самим політикам і конкретної інформації не містять. Наприклад, положення про «остаточне закріплення статусу України як парламентсько-президентської республіки» насамперед адресовано новому главі держави. Щоправда, те, чи погоджуватися на це, він або вона вже вирішуватиме після інавгурації.

Також нардепи погодилися провести судову реформу й навіть пообіцяли «закріплення незалежності судової системи». Також є намір провести реформу правоохоронних органів і прокуратури, відновити довіру й до них, а не тільки до судів та ліквідувати загальний нагляд. Пообіцяли нардепи один одному продовжити боротьбу з корупцією «на всіх рівнях державної влади», спростити процедуру імпічменту Президента, створити Антикорупційний комітет, який наглядатиме за діяльністю чиновників. Однак ефективність цих кроків залежатиме не від згадки про той чи інший орган у Конституції, а від законів, що регулюватимуть їх діяльність.

Нарешті, останнім пунктом зазначено «недопущення міжконфесійних конфліктів під приводом революційної доцільності». Чому саме ці конфлікти повинні стати предметом конституційних норм і чи допустимими вважатимуться інші протистояння «під приводом революційної доцільності», напевне, не зможуть пояснити й автори проекту. Але цей захід записали до нагальних. Можливо, аби залучити до

процесу пошуку злагоди релігійні громади, які в січні — лютому були чи не єдиним миротворцем у протистояннях.

Ні миру, ні війни?

Кілька актуальних питань, згаданих у меморандумі, — поза конституційним процесом. Так, проект документа передбачав, серед іншого, припинення антитерористичної операції на півдні та сході країни, що триває вже понад місяць, і повернення військовослужбовців, задіяних у ній, до місць постійної дислокації. Втім, конкретних часових проміжків не вказано, адже умовою припинення АТО зазначено «звільнення заручників і адміністративних будівель, складання зброї всіма незаконними формуваннями». Більше того, незабаром ВР ухвалила зміни до закону «Про вибори Президента України», які прямо передбачають голосування військовослужбовців, які задіяні в АТО, на звичайних виборчих дільницях за місцем їх перебування на території Донецької та Луганської областей.

Так само не озвучено кінцевих термінів «роззброєння всіх незаконних формувань і громадян, повернення всіх незаконно захоплених будівель їх законним власникам, звільнення всіх зайнятих вулиць, площ та інших громадських місць в українських містах, селах та селищах». Адже, як показала практика, за допомогою законів і постанов фактично неможливо домогтися виконання будь-яких домовленостей від лідерів таких формувань. Особливо тих, які перебувають поза сесійною залою, але мають намір і надалі впливати на різноманітні процеси в державі.

Також нардепи пообіцяли провести чергову амністію громадян, які брали участь у масових акціях протесту в Україні. Як і в законах про амністії початку цього року, умовою уникнення кримінальної відповідальності буде «звільнення

незаконно захоплених будівель, інших громадських місць та добровільне складання зброї». Виняток становитимуть особи, «які вчинили особливо тяжкі злочини проти життя та здоров’я людей».

На думку експертів, цей пункт може означати домовленість про закриття кримінальних справ, порушених останнім часом за ознаками злочинів щодо посягання на територіальну цілісність держави, закликів до сепаратизму тощо. Водночас причетні до трагічних подій, зокрема в Києві (в лютому), Одесі та Маріуполі (в травні), усе ж будуть названі та потраплять на лаву підсудних. Вочевидь, амністія поширюватиметься й на переважну більшість осіб, які перебувають по інший бік блок-постів під час антитерористичної операції на Донеччині та Луганщині. Адже під час бойових дій розслідувати та встановити, звідки пролунав  той чи інший постріл, украй складно.

Про мову промовка

Що стосується мовного питання, то порівняно з ст.10 Конституції меморандум нічого нового не додав. Згадка про «гарантований статус російської мови» та підтримку мов національних меншин уводить нове поняття без жодної конкретики. Проте комуністам не сподобалася відсутність конституційного статусу російської мови, а «свободівцям» — сама згадка про останню. Однак для того, щоб схилити шальки терезів у той чи інший бік, тільки зусиль парламенту недостатньо. Основний Закон передбачає, що такі зміни мають затверджуватися всеукраїнським референдумом.

З огляду на те що документ підтримали лише 252 нардепи, реалізувати обіцяне буде непросто. Крім підтримки в 300 голосів, для внесення змін до Конституції необхідно досягти злагоди з багатьох інших питань, котрі, як засвідчили останні громадські слухання з питань конституційної реформи, також здатні поділити парламент

навпіл.

Утім, не виключено, що виконувати цей меморандум будуть уже інші нардепи. Під час третього круглого столу в Миколаєві екс-президент Леонід Кравчук закликав Верховну Раду «самій визначити, чи має вона можливість і здатність забезпечити законодавчо новий курс України, мир і злагоду в суспільстві». А якщо ні — саморозпуститися. Тим більше що не так давно дострокові вибори ВР були однією з вимог майдану та колишньої опозиції.

Хоча такий крок уже не сприймається новою парламентською більшістю як невідворотний, очевидно, можуть знайтись охочі піти ва-банк і спробувати зібрати стабільну, а не ситуативну більшість у парламенті. Адже злагоди можна досягти й за рахунок відсутності іншої думки. Натомість миру — ніколи.