ВСУ розповів про умови припинення поручительства

 Закінчення строку, встановленого договором поручительства, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поручительство за умови, що кредитор не подав до суду при його дії

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 прийняв постанову по справі № 6-53цс14 предметом якого була суперечка про стягнення заборгованості по кредитному договору.Суд роз'яснив, що регулюючи правовідносини по припиненню поручительства у зв'язку із закінченням терміну його дії, частина 4 ст. 559 ЦК передбачає три випадки визначення терміну дії поручительства :

1) протягом строку, встановленого договором поручительства (перше речення частини 4 ст. 559 ЦК);

2) протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини 4 ст. 559 ЦК);

3) протягом одного року з дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини 4 ст. 559 ЦК). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що термін дії поручительства (будь-який з зазначених у частині 4 ст. 559 ЦК) не є терміном захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора і суб'єктивного зобов'язання поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що з збігом цього терміну (який є преклюзівний) ніяких дій з реалізації свого права за договором поручительства, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. Враховуючи преклюзівний характер терміну поручительства і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване у другому реченні частини 4 ст.559 ГК словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови дії поручительства слід розуміти як пред'явлення кредитором в установленому законом порядку на визначений термін саме позовної , а не будь-якого іншого вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншого письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в цьому випадку кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Отже, виходячи з положень другого речення частини 4 ст. 559 ГК, ВСУ зробив висновок про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором має бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поручительства , тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням ( якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою ст. 1050 ЦК, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у випадку, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).



Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поручительства, так само як закінчення шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року з дня укладення договору поручительства, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поручительство за умови, що кредитор протягом терміну дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

За інформацією прес-служби ВСУ.

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою,замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM .