Одноособовий виконавчий орган

 Укладення генеральним директором у межах своєї компетенції договору страхування заставного майна, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення правочину повноважним органом юридичної особи. Про це йде мова в постанові ВСУ від 19.08.2014 №3-60гс14, текст якої публікує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

^{19 серпня 2014 року м.Київ №3-60гс14}

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Барбари В.П., 
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 27.01.2014 у справі №5010/238/2012-16/12 за позовом ПАТ «Кредобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуський машинобудівний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод», треті особи: виробничо-комерційна фірма «Булат»,Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 8, про звернення стягнення на майно, що перебуває в

іпотеці за договором іпотеки; за зустрічним позовом ТОВ «Калуський машинобудівний завод» до ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року до Верховного Суду звернулося ПАТ «Кредобанк» із заявою про перегляд постанови ВГС від 27.01.2014 у справі №5010/238/2012-16/12 із підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу, в якій просило скасувати постанову суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Кредобанк» задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Калуський машинобудівний завод» відмовити.

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.215, 241 Цивільного кодексу.

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції в цій справі, залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 і, відповідно, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2013 про відмову в задоволенні позову ПАТ «Кредобанк» та задоволення зустрічного позову ТОВ «Калуський машинобудівний завод», застосувавши до спірних правовідносин положення закону «Про господарські товариства», стст.92, 203, 215, 237, 241, 244, 245, 246 ЦК, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недійсності договору іпотеки з огляду на те, що оспорюваний правочин було укладено генеральним директором ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» із перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства, та на підставі незаконного рішення наглядової ради товариства, а дії, які вчинені одноособово генеральним директором ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», зокрема підписання актів перевірки наявності, кількості, стану та умов збереження майна, переданого в іпотеку, та укладення договору добровільного страхування цього нерухомого майна, не є доказами наступного схвалення оспорюваного договору саме уповноваженим органом товариства.

На обгрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ «Кредобанк», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов ВГС від 2.12.2008 у справі №8/47(12/335/16), від 20.07.2011 у справі №33/128-22/397, від 29.06.2011 у справі №34/77-27/356, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними договорів іпотеки з огляду на те, що правочин, вчинений представником юридичної особи, в подальшому було схвалено цією особою вчиненням дій, що свідчать про прийняття його до виконання, а саме: виконання зобов’язань за оспорюваним договором, укладення договору страхування заставного майна, складання актів моніторингу заставного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «Кредобанк» і ТОВ «Калуський машинобудівний завод», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 6.12.2007 між ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк») і ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод», правонаступником якого є ТОВ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод») укладено договір №62/2007 кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов’язався відкрити позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією в розмірі 4500000 грн., а позичальник зобов’язався у термін включно до 4.12.2009 повернути кредит і сплатити проценти в розмірі, передбаченому умовами договору.

До кредитного договору неодноразово додатковими договорами вносилися зміни.

ВАТ «Кредобанк» виконало свої зобов’язання за договором кредитної лінії в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку, меморіальними ордерами та іншими платіжними документами.

ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» зобов’язання за цим договором не виконало, внаслідок чого утворилася заборгованість, а саме: 4498348 грн. 07 коп. — заборгованість за кредитом, 1034053 грн. — заборгованість зі сплати процентів, 300 грн. — заборгованість із комісії. Крім того, за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобов’язання відповідно до пп.7.1 та 7.5 кредитного договору банк нарахував пеню в розмірі 576153 грн. 26 коп. та збитки в розмірі 840347 грн. 65 коп.

У забезпечення виконання позичальником зазначеного зобов’язання 6.12.2007 між ВАТ «Кредобанк» (іпотекодержатель), ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство «Калуський машинобудівний завод», правонаступником якого є ТОВ «Калуський машинобудівний завод») (іпотекодавець) і ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» (позичальник) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №Д-1967.

За цим договором предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме — майновий комплекс за адресою: Івано-Франківська область, м.Калуш, вул. Долинська (вул. Маркса), 88 — який належить іпотекодавцю на праві власності. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 9122000 грн.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ «Калуський машинобудівний завод» посилалося на те, що договір іпотеки не відповідає вимогам чч.2, 3 ст.203 ЦК з огляду на те, що представник товариства під час укладення цієї угоди діяв із перевищенням наданих йому повноважень і зазначений правочин у подальшому не схвалювався відповідним органом товариства, тому договір є недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК.

Визнавши зустрічний позов обгрунтованим, суди всіх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Відповідно до чч.2, 3 ст.203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внут­рішній волі.

Частиною 1 ст.92 ЦК передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі ст.41 закону «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких, між іншим, належить обрання й відкликання членів наглядової ради (ч.1, пп.«в» ч.5).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч.1 ст.98 ЦК).

Частиною 1 ст.46 закону «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює й регулює діяльність виконавчого органу.

Аналогічні положення закріплено і в пп.13.1, 13.2, 14.1 статуту ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» у редакції, зареєстрованій 22.12.2006.

Пунктом 14.2 статуту визначено, що наглядова рада обирається з числа акціо­нерів або уповноважених акціонерами осіб загальними зборами акціонерів строком на 5 років у кількості не менше 3 осіб, які можуть переобиратися необмежену кількість разів.

До компетенції наглядової ради товариства згідно з п.14.7 статуту належить, зокрема, надання згоди на укладення від імені товариства угод купівлі-продажу, міни, інших угод щодо нерухомого майна, угод, за якими товариство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов’язаннями третіх осіб, застави, в яких товариство виступає заставодавцем чи майновим поручителем тощо.

Судом установлено, що рішенням чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», оформленим протоколом від 27.08.2007 №1, на яких були присутні уповноважені особи акціонера — ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод», яке в сукупності володіє 100% акцій, між іншим, обрано такий склад наглядової ради: голова наглядової ради — ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод», за дорученням від якого діє Особа 10, члени наглядової ради — ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод», за дорученням від якого діють Особа 11 та Особа 12.

27.11.2007 відбулося засідання наглядової ради ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», на якому було прийнято рішення виступити майновим поручителем ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» і дати згоду на передання в заставу ВАТ «Кредобанк» майнового комплексу за адресою: Івано-Франківська область, м.Калуш, вул. Долинська, 88 — у забезпечення виконання кредитних зобов’язань ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» перед ВАТ «Кредобанк»; дати згоду на укладення від імені товариства договору іпотеки майнового комплексу та уповноважити генерального директора ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» Особу 13 на укладення та підписання із ВАТ «Кредобанк» договору іпотеки та всіх необхідних документів із правом самостійного визначення усіх істотних умов договору. Зазначене рішення оформлено протоколом від 27.11.2007 №07-05, підписаним головою наглядової ради Особою 10 та членами наглядової ради Особою 11 та Особою 12

У преамбулі оспорюваного договору іпотеки від 6.12.2007 зазначено, що від імені ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» (іпотекодавець) на підставі статуту в редакції від 22.12.2006, протоколу засідання наглядової ради товариства від 27.08.2007 №03, протоколу засідання наглядової ради товариства від 27.11.2007 №07-05, наказу від 28.08.2007 №44/к діє генеральний директор товариства Особа 13.

Отже, під час укладення цього договору генеральний директор ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» діяв у межах наданих повноважень і на підставі відповідних документів.

Посилання Вищого господарського суду на неправомочність засідання на­глядової ради товариства від 27.11.2007, а отже, — і недійсність прийнятого на ньому рішення, у зв’язку з відсутністю у членів наглядової ради відповідних повноважень, не грунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.3 ст.237 ЦК представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Як установлено судами, персональний склад наглядової ради обрано рішенням чергових загальних зборів акціонерів товариства від 27.08.2007, тобто це рішення є тим актом юридичної особи, на підставі якого у вищезазначених уповноважених акціонером осіб виникло право представництва інтересів ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» як членів наглядової ради ЗАТ «Калуський машинобудівний завод».

Разом із цим відповідно до ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіх обставин не могла не знати про такі обмеження.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі цивільно-правової угоди. Генеральним директором ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» було надано повний пакет документів, необхідний для укладення договору іпотеки у 2007 році, що не викликало сумнівів у позичальника — ЗАТ «Торговий дім «Калуський машинобудівний завод» як сторони цього договору, а також єдиного на той час акціонера ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», представники якого на засіданні наглядової ради надали згоду на укладення цього договору і який не порушував питання про недійсність рішення на­глядової ради.

Отже, висновки Вищого господарського суду про те, що ПАТ «Кредобанк» мало бути відомо про обмеження повноважень генерального директора, не можна визнати цілком обгрунтованими, оскільки, за всіма ознаками, банк не знав і не міг знати про можливі корпоративні спори у ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» з огляду ще й на те, що саме товариство звернулося до суду з відповідним позовом тільки у 2012 році, після порушення банком питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до ст.241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише в разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом установлено, що 20.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» в особі генерального директора Особи 13, який діє на підставі статуту, на користь вигодонабувача ВАТ «Кредобанк» укладено договір №2011/07/054 добровільного страхування нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки від 6.12.2007.

Також сторонами було складено акти перевірки наявності, кількості, стану та умов збереження нерухомого майна, переданого в заставу, від 19.04.2010 та від 11.10.2010, які від іпотекодавця було підписано генеральним директором ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» Особою 13.

Однак суд не взяв до уваги зазначені обставини, оскільки доказами схвалення правочину не можуть вважатися ті чи інші дії, вчинені одноособово генеральним директором товариства.

Проте з такими висновками суду також погодитися не можна.

Відповідно до ст.47 закону «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, установлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до положень статуту ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» генеральний директор є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства і діє від імені товариства без доручення, зокрема забезпечує виконання рішень, прийнятих загальними зборами або наглядовою радою, укладає угоди на суму, що не перевищує 1% розміру статутного капіталу товариства, та вчиняє інші дії в межах своєї компетенції.

Ураховуючи наведене, генеральний директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому укладення договору страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним є передчасним.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, то заява ПАТ «Кредобанк» підлягає частковому задоволенню, а постанова ВГС від 27.01.2014 — скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.111²³—111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА :

Заяву ПАТ «Кредобанк» задовольнити частково.

Постанову ВГС від 27.01.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.