Узгодження судової практики в європейському контексті: ВСУ про можливість преюдиціальне запиту

 20 листопада 2014 в Кловському палаці обговорили питання гармонізації судової практики в контексті досвіду судочинства європейських країн і Суду Європейського Союзу

ПРАВОВІ ИЗВЕСТИЯ

Парафований 21 листопада текстКоаліційної угоди містить і плани з реформування судової системи. І хоча документ носить попередній характер, оскільки згідно ст. 83 Конституціїкоаліція депутатських фракцій у Верховній Раді формується протягом місяця з дня відкриття першого засідання парламенту ( заплановано на 27 листопада 2014), загальні вектори судової реформи намічені. Крім того, урядом вже був представленийзаконопроект про реформування судової влади. Суддівський корпус і юристи включилися в активне обговорення майбутніх змін, але на даному етапі складно сказати, чи будуть враховані їх пропозиції та зауваження.Особливо стоїть питання розширення повноважень Верховного Суду України. І в коаліційній угоді передбачено надання ВСУ «ефективних повноважень для формування послідовної судової практики».Формулювання загальна, тому увазі може багато чого. Але не виключена можливість введення в національне законодавство інституту преюдиціальне запиту , який обговорювався на круглому столі «Узгодженість судової практики: європейський досвід, практичні та теоретичні аспекти».

Голова Верховного Суду Ярослав Романюк виступає за те, що повнотою повноважень у вирішенні проблеми єдності застосування судової практики повинен бути наділений ВСУ. Відбуватися це повинно не тільки шляхом вивчення практики та надання певних рекомендацій судам, а й шляхом судового розгляду скарги в ЗСУ з витребуванням справи з першої або апеляційної інстанцій, ревізії цих рішень і правом ухвалювати власні. Голова ВСУ нагадав, що відповідні законопроекти подані до парламенту і слово залишається за законодавцем. Мова йде про законопроектах № 3356-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України» та № 2203-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення єдності судової практики» (проект не був прийнятий). Ці законопроекти, серед іншого, передбачають і превентивний метод узгодження судової практики - преюдиціальний запит нижчих судів щодо правильного застосування норми права. Як зазначив Я. Романюк, про ефективність такого механізму свідчить практика багатьох країн Європи, які надають суддям нижчих інстанцій при розгляді ними конкретної справи і виникненні труднощів із застосуванням певної норми права консультативні висновки-роз'яснення вищої судової інстанції.

Запрошені на круглий стіл судді різних інстанцій, міжнародні експерти та вчені намагалися з'ясувати, яким чином зробити дієвим цей механізм в Україні, які ризики можуть виникнути на шляху його втілення і що необхідно врахувати суддям і законодавцю при розробці спільних пропозицій.

Так, механізм преюдиціальне запиту існує в суді Європейського Союзу . Як пояснив Генеральний адвокат Суду ЄС Нііло яскині , його застосування забезпечує однакову інтерпретацію європейського законодавства на рівні функціонування національних судових систем; при цьому преюдиціальне рішення стосується тільки тлумачення норми закону, а факти повинен розглядати національний суд. З преюдиціальним запитом до Суду справедливості може звернутися суд будь-якої інстанції держави - ​​члена Європейського Союзу, а преюдиціальне рішення є обов'язковим для виконання. Відзначимо, що українські суди також посилаються на деякі рішення Суду ЄС, що не відповідає Конституції, адже, якщо міжнародний договір не ратифікований, вирішення певних їм органів не можуть розглядатися як джерело права національної правової системи.У той же час обов'язковими для застосування українськими судами є рішення Європейського суду з прав людини. Тому актуальним стає питання імплементації практики ЄСПЛ на рівні національних судів через Протокол 16 , який доповідав старший юрист секретаріату ЄСПЛ Міхал Кучера . Протокол 16 називають «протоколом діалогу» між ЄСПЛ і національними судами держав - членів Ради Європи. М. Кучера, зазначивши, що практичного досвіду застосування Протоколу 16 немає, розповів про проблеми, що виникають у національних судових системах при його імплементації: невизначеність того, яке саме установа повинна звертатися в ЄСПЛ; якою буде процедура розгляду звернення; зміст і ефект застосування наданого судом висновку; межі його використання і т. д. Протокол 16 є черговим етапом у процесі реформування судової системи Європи, він відкритий для підписання і ратифікації.

Досвідом застосування преюдиціальне запиту в національних судових системах поділилися суддя Касаційного Суду Франції Домінік Хашер і суддя Верховного Суду Молдови Олег Стерніоале . Так, суддіКасаційного Суду Франції не розглядають справи по суті, а визначають правильність застосування норм права. У Франції процедура преюдиціальне запиту застосовується в цивільному і, з деякими особливостями, в кримінальному праві. Суд розглядає близько 12 запитів на рік, що обумовлено процедурою подачі. Так, правова суть запиту повинна бути дійсно новою для офіційної інтерпретації правозастосування, а спірна ситуація повинна бути складною.

У Молдові ж консультаційне висновок виноситься тільки в цивільних справах, при цьому наявність судового спору є обов'язковою умовою. Не може бути подано запит на майбутнє або відносно зразкових правовідносин. О. Стерніоале пояснив, що запит повинен виходити з обставин справи, але при цьому - мати загальний характер. Висновок також носить загальний характер і не є рішенням по справі, оскільки розтлумачує не якийсь закон застосовувати, а як його застосовувати. Крім обов'язкового для виконання преюдиціальне ув'язнення в судочинстві Молдови застосовується інститут рекомендацій, які не обов'язкові для виконання, а лише допомагають сторонам приблизно уявити характер майбутнього судового рішення.

Преюдиціальний запит не використовується в Литві . Суддя Верховного Суду Литви, професор Університету Міколаса Ромеріса Рімвідас Норкус повідомив, що єдину судову практику формує Верховний Суд. При цьому відбувається зближення систем цивільного та загального права і все більшого значення набуває інститут судового прецеденту . Так як в 2007 році Конституційний Суд Литви встановив, що судовий прецедент є джерелом права і схожі справи мають вирішуватися однаково. Це спричинило за собою масу питань: як суддям дізнатися про судову практику; яке діло є аналогічним розглянутому; як змінити прецедент виходячи з обставин, що змінилися. Вирішення цих проблем вимагало значних ресурсів: були створені «розумні» бази даних; прецеденти спочатку вивчають помічники судді, передаючи йому сформовані висновки. І все ж Р. Норкус навів приклад спору, за яким були винесені протилежні рішення, а єдина позиція була сформована через роки.

Дискусія щодо необхідності введення в національне право преюдиціальне запиту сталася наприкінці круглого столу. Так, суддя Верховного Суду України Марина Клименко вважає, що, принаймні, в кримінальному процесі впровадження такого механізму є передчасним через неможливість вказівки в запиті всіх обставин, що мають значення для вирішення справи; неможливості витребування кримінальної справи.М. Клименко зазначила, що варто збільшити перелік підстав для перегляду і надати більше процесуальних повноважень ВСУ. Як варіант, можливий інститут консультативних запитів (які не є обов'язковими для виконання).

У той же час суддя ВСУ Олег Кривенда заявив, що в адміністративному судочинстві така форма консультаційного запиту і відповідного роз'яснення вищої судової інстанції дуже потрібна і актуальна. Це, насамперед, стосується так званих соціальних спорів, коли тисячі людей змушені через суди добиватися гарантованих державою виплат.

Як бачимо, вітчизняні судді виступають за розширення повноважень ВСУ, але сумніваються в необхідності впровадження механізму преюдиціальне запиту. На несхожість думок може впливати і побоювання про збереження незалежності суддів, і нестабільність національного законодавства, і складність процедури.Проте, судова реформа, яку вимагає суспільство, почнеться і законодавство значно зміниться, тому для лобіювання своїх інтересів суддям необхідно виробити єдину позицію.