КСУ розтлумачив належність ТЗ учасникам бойових дій

 Суди загальної юрисдикції по-різному визначають суб’єктів відшкодування збитків від дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є, зокрема, учасники бойових дій, котрі особисто керують належними їм транспортними засобами, а також по-різному розуміють поняття «належний транспортний засіб».

Таку думку висловив Валерій Божко, який звернувся до Конституційного Суду з проханням розтлумачити положення п.13.1 ст.13 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.

В.Божко попросив роз’яснити зміст поняття «належність транспортних засобів» учасникам бойових дій, інвалідам війни, інвалідам І групи, її види, а також розтлумачити, чи поширюється дія положень указаного пункту закону №1961-IV на зазначених осіб, які керують транспортними засобами на підставі довіреності, та чи зобов’язане Моторне (транспортне) страхове бюро України в таких випадках відшкодовувати збитки від дорожньо-транспортної пригоди.

У своєму рішенні КС дійшов виснов­ку, що положення п.13.1 ст.13 закону №1961-IV (зі змінами) необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, котрими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Що стосується керування транс­портними засобами на підставі довіреності, то КС указав, що відповідно до пп.1 п.6 розд.І закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» №3565-VI цей документ виключено з переліку правових підстав, які підтверджують, що особа є законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу. У зв’язку із цим не потребує тлумачення й пов’язане з інститутом довіреності питання щодо обов’язку моторного бюро відшкодовувати збитки від дорожньо-транспортної пригоди.

Повний текст документа в матеріалі.