ВС зробив висновок щодо виплат у разі припинення договору

 Сума коштів, яка відраховується в разі дострокового припинення дії договору про компенсацію нормативних витрат на ведення справи, належить до доходу, одержаного від страхової діяльності. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 2 грудня 2014 р. №21-508а14, текст якої друкує "Законі і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

2 грудня 2014 року                         м.Київ                                                   №21-508а14

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гусака М.Б., Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Шицького І.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.07.2009 №0000482200/05513, 12.08.2009 №0000482200/1/6025, 16.10.2009 №0000482200/2/8163, 23.12.2009 №0000482200/3/10117.

На обгрунтування позовних вимог товариство зазначило, що зменшення Хмельницькою філією товариства валових доходів від страхової діяльності на суми коштів, перерахованих головному офісу товариства на перестрахування, здійснено відповідно до положень закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин).

Позивач зазначив, що оскільки філія не може бути суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності та сплачувати перестрахувальні премії безпосередньо нерезидентам, то головний офіс товариства обрав наявний порядок перерахування коштів за перестрахування на адресу перестраховиків-нерезидентів, коли сплату перестрахувальної премії здійснює головний офіс, а структурний підрозділ компенсує йому ці кошти за окремим розпорядженням шляхом перерахування вказаної суми на рахунок головного офісу в межах внутрішніх розрахунків.

Суди встановили, що ДПІ провела виїзну планову перевірку філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт від 6.07.2009 №6070/22-0/25803941, згідно з яким установлено порушення товариством:

пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР, у

результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності на суму 1708 грн. за рахунок виключення зі складу валових доходів суми у розмірі 56949 грн. на підставі розпоряджень про перерахунок філією коштів товариству у зв’язку з нарахуванням ним перестраховочних премій;

пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР, у результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, на суму 392 грн. через невключення до валових доходів 1567,17 грн., які утримувалися страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування як компенсація витрат на ведення справи.

За даними перевірки, філія як структурний підрозділ товариства укладала від його імені договори страхування, частину з яких перестраховано товариством. При цьому товариство у зв’язку з нарахуванням ним страхових премій своїм розпорядженням зобов’язало філію перерахувати йому кошти на суму премій у розмірі 56949 грн. і, відповідно, на зазначену суму зменшити свої валові доходи.

Філія, здійснюючи коригування валових внесків на суму повернутих страхових платежів через дострокове припинення договорів страхування, не віднесла до складу доходів, не пов’язаних з веденням страхової діяльності, та не оподаткувала за ставкою 25% кошти, що залишилися на покриття витрат на ведення справи.

На підставі зазначеного акта ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0000482200/0/5513, яким товариству визначено суму зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій у

розмірі 3150 грн., у тому числі 2100 грн. основного платежу та 1050 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У результаті апеляційного узгодження вказаного зобов’язання податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 №0000482200/1/6025, 16.10.2009 №0000482200/2/8163 та 23.12.2009 №0000482200/3/10117, в яких сума зобов’язання залишилася без змін.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 21.05.2010, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011, позов задовольнив.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зменшення валового доходу філії відбувалось у результаті здійснення товариством операцій перестрахування в нерезидентів ризиків за укладеними філією договорами страхування. Товариство при цьому не зменшувало суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів.

Цей суд також визнав, що нормативні витрати на ведення справ, суми яких визначені в акті перевірки, належать до страхового платежу і є його частиною, а отже, є доходом від страхової діяльності, оскільки припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів, як відрахування нормативних витрат на ведення справи. Такий дохід є доходом від страхової діяльності, а тому має оподатковуватися за ставкою 3%.

Вищий адміністративний суд постановою від 12.08.2014 рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

У заяві про перегляд судового рішення ВС із підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, товариство зазначає, що в доданих до заяви рішеннях ВАС та Вищого господарського суду по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення пп.7.2.1 та 7.2.3 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР. Просить скасувати постанову ВАС від 12.08.2014 і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах ВС дійшла висновку, що заява товариства підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд, допускаючи цю справу до провадження ВС, виходив із того, що в ухвалах ВАС від 1.11.2005 та 10.05.2006, 5.04.2007, 27.02.2008, 16.09.2009, 22.06.2010, 29.03.2011, 13.09.2011 та 25.10.2011, 30.10.2012, 11.04.2013, 14.01.2014, 4.03.2014, 11.06.2014 та постановах ВГС від 18.08.2003 та 31.05.2005, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у цій справі, застосовано пп.7.2.1 та 7.2.3 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР.

У справі, що розглядається, ВАС виходив із того, що приписи пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР, у редакції, що набрала чинності з 30.07.2004 і діяла на час виникнення спірних відносин, не передбачають права філії зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами

перестрахування з нерезидентом.

Крім того, за змістом рішення суду касаційної інстанції, цей суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо оподаткування нормативних витрат на ведення справи, які відраховуються в разі дострокового припинення дії договору страхування, за ставкою 3%.

Водночас у рішеннях ВАС та ВГС, копії яких надано товариством на підтвердження наведених у заяві доводів, ці суди дійшли іншого виснов­ку — про правомірність зменшення страховою компанією валових доходів на суму страхових внесків, які передані юридичній особі в перестрахування, а встановлені законом для філій юридичної особи — страховика обмеження щодо можливості безпосереднього перерахування ними платежів перестраховикам-нерезидентам не можуть бути перешкодою для такого зменшення, оскільки страховиком проведено перестрахування за укладеними філіями договорами за рахунок отриманих ними за цими договорами страхових платежів.

У цих рішеннях також ідеться про те, що сума коштів у вигляді компенсації нормативних витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, є страховим платежем, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а тому не може змінювати своє призначення та включатись до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

Аналіз наведених рішень судів касаційної інстанції дає підстави вважати, що вони неоднаково застосували зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційними судами зазначених норм матеріального права в подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах ВС виходить із такого.

Питання оподаткування страхової діяльності врегульовано п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб — резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою в п.10.1 ст.10 цього закону, та оподатковується:

за ставкою 0% — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення в разі виконання вимог до таких договорів, визначених пп.1.37 та1.42 ст.1 цього закону;

за ставкою 3% — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності як оподатковуваний дохід слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Зазначена норма не передбачає можливості зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

Така редакція зазначеної статті чинна з 30.07.2004. У редакції, чинній до 30.07.2004, оподатковуваним доходом для цілей оподаткування страхової діяльності вважалася сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Оскільки у справі, що розглядається, філія зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності внаслідок перерахування платежів головному офісу страхової компанії для здійснення останньою перестрахування за укладеними у філії договорами з нерезидентами протягом періоду з 1.07.2006 до 31.03.2009, то висновок суду касаційної інстанції про безпідставність такого зменшення є правильним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначеної норми матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах ВС у постанові від 3.10.2011 (справа №21-188а11).

Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні касаційними судами норм права, що регулюють питання

оподаткування нормативних витрат на ведення справи, які відраховуються в разі дострокового припинення дії договору страхування, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені в пп.7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою п.10.1 ст.10 цього закону.

Підпунктом 10.1 ст.10 закону №334/94-ВР установлено ставку податку в розмірі 25% для оподаткування прибутку платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи.

Статтею 28 закону від 7.03.96 №85/96-ВР «Про страхування» передбачено підстави та наслідки припинення дії договору страхування.

Так, у разі припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі пов­ністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові

платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Згідно з ст.10 закону №85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний унести страховику згідно з договором страхування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а отже, належить до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 закону №334/94-ВР.

Отже, у цій частині висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин постанова ВАС від 12.08.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене та керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Постанову ВАС від 12.08.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.