ВС зробив висновок щодо угоди про водопостачання

Споживав — плати!

Недійсність угоди щодо водопостачання й водовідведення у зв’язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 25 листопада 2014 року №3-184гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

_{25 листопада 2014 року                            м.Київ                                                   №3-184гс14}

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,

розглянувши за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» — Горьової Н.М. заяву ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 1.07.2014 у справі 
№ 916/3566/13 за позовом ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних

будинків «Злагода», третя особа — комунальна установа «Одеська обласна психіатрична лікарня №2», про стягнення 56958,41 грн.,

ВСТАНОВИЛИ:

У грудні 2013 року ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до асоціації ОСББ «Злагода» про стягнення 56958,41 грн.

Позов мотивовано тим, що асоціація ОСББ «Злагода» не сплатила в повному обсязі за спожиті послуги, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 56958,41 грн.

Позивач зазначив, що у період з 1.09.2012 до 1.11.2013 між сторонами у справі не існувало письмового договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, однак такі послуги фактично отримані відповідачем. Отримання таких послуг без оформлення договором обов’язку щодо їх оплати мало наслідком збереження відповідачем власного майна, яким є кошти. Позивач уважав, що відповідач зобов’язаний відшкодувати вартість отриманих від позивача послуг відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення обгрунтовано тим, що відповідно до положень закону «Про житлово-комунальні послуги» та згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на

договірних засадах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 залишено без змін.

Постановою ВГС від 1.07.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 залишено без змін.

Постанова обгрунтована тим, що підставою для стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення є договір про надання житлово-комунальних послуг.

Товариств в порядку ст.111¹⁹ Господарського процесуального кодексу подало заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 1.07.2014 у справі №916/3566/13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції стст.19, 20, 21 закону «Про житлово-комунальні послуги» щодо підстав сплати заборгованості за спожиті послуги без укладення договору з постачальником.

Ухвалою ВГС від 17.10.2014 справу допущено до провадження ВС з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданою заявником постановою ВГС від 24.04.2014 у справі №917/1709/13 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.04.2014, в яких висловлено правову позицію про те, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих відповідачем житлово-комунальних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у

господарських справах і Судова палата у цивільних справах ВС уважають, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 15.12.2006 між асоціацією ОСББ «Злагода» та товариством укладено тимчасовий договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5.3 договору передбачалось, що після закінчення терміну дії тимчасового договору (2009 рік) між сторонами буде укладено постійний договір.

Після закінчення терміну дії тимчасового договору постійний договір між сторонами про надання послуг із водопостачання та водовідведення не було укладено, але відповідач продовжував фактично отримувати послуги з водопостачання та водовідведення для потреб житлових будинків по вул. Набережна в с.Олександрівка, що перебувають на балансі відповідача.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки, регулюються законом «Про житлово-комунальні послуги».

Суб’єктами цього закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно з ст.13 закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від

функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст.19 закону «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов’язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов’язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу та ст.526 ЦК суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов’язанням.

Відповідно до ст.218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, установлених законом.

Недійсність договору щодо водопостачання й водовідведення у зв’язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов’язання, що виникли між сторонами, є дійсними, а їх виконання повинне здійснюватися відповідно до норм цивільного законодавства.

Таким чином, висновок ВГС про відмову в

задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг на підставі того, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір про надання комунальних послуг, суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, постанова ВГС від 1.07.2014 у справі №916/3566/13 підлягає скасуванню. Справу слід направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду, оскільки умови для постановлення ВС нового рішення відсутні. Тому заява задовольняється частково.

Керуючись стст.111¹⁴—111²⁵, 111²⁸ ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 1.07.2014 у справі №916/3566/13 задовольнити частково.

Постанову ВГС від 1.07.2014 у справі №916/3566/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.