Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Рішення про задоволення позову не впливає на необхідність дотримуватися встановленої послідовності позачерговиків при його виконанні. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 2 грудня 2014 року №21-530а14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
2 грудня 2014 року м.Київ №21-530а14
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О., Яреми А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 17 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов’язання забезпечити жилим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року Особа 17 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати виконком забезпечити її позачергово благоустроєним жилим приміщенням.
Вона обгрунтувала свої вимоги тим, що у зв’язку із призначенням на посаду старшого помічника прокурора в іншу місцевість вона відповідно до ч.6 ст.49 закону «Про прокуратуру» від 5.11.91 №1789-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) має право на отримання житла позачергово. Виконком протягом 6 місяців мав забезпечити її благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку. Однак, звернувшись до виконкому із заявою про надання їй з сім’єю житла, отримала відмову, що підтверджено листом від 8.11.2010.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 24.12.2010 позовні вимоги задовольнив: зобов’язав виконком забезпечити Особу 17 благоустроєним жилим приміщенням.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 6.11.2013 постанову суду першої інстанцій змінив: зобов’язав виконком надати Особі 17 благоустроєне жиле приміщення в м.Хмельницькому відповідно до встановлених норм жилої площі. В решті постанову суду першої інстанцій залишив без змін.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 12.08.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, виходячи з того, що відмова відповідача забезпечити позивача житлом є незаконною та суперечить чинному законодавству, оскільки згідно з ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ прокурори та слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу
місцевість, протягом 6 місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку.
У заяві про перегляд судових рішень ВС виконком, посилаючись на неоднакове застосування касаційними судами положень ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ та ст.46 Житлового кодексу Української РСР, просить скасувати ухвалу ВАС від 12.08.2014.
На обгрунтування заяви додав ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3.09.2014 у справі №6-25353св14, в якій касаційний суд дійшов висновку, що ст.46 ЖК не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для прокурорів, призначених на роботу в іншу місцевість, позивач мала бути забезпечена житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше неї, що відповідало б положенням ст.43 ЖК.
Аналіз наведених рішень судів касаційної інстанцій дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували одні й ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах, при цьому у справі, що розглядається, — неправильно.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційними судами положень ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ та ст.46 ЖК у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до ст.43 ЖК громадянам, які
перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно з положеннями ч.1 ст.46 ЖК поза чергою жиле приміщення надається інвалідам Великої вітчизняної війни й прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом 2 років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав — протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої вітчизняної війни й прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.2 ст.46 ЖК).
Частиною 6 ст.49 закону №1789-ХІІ установлено, що прокурори та слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом 6 місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку.
Враховуючи те, що ст.46 ЖК не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими позачерговиками для прокурорів, призначених на роботу в іншу місцевість, Особа 17 мала бути забезпечена житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше неї, що відповідало б положенням ст.43 ЖК.
Оспорюване судове рішення не містило застереження про те, що рішення про задоволення позову не впливає на необхідність дотримуватися встановленої черги позачерговиків при його виконанні.
Виходячи з наведеного, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про зобов’язання виконкому забезпечити позивача благоустроєним житлом у позачерговому порядку з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями позачерговиків є помилковим.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, в постанові ВС від 4.06.2014 у справі №6-50цс14.
Отже, заява виконкому підлягає задоволенню, ухвала ВАС від 12.08.2014 — скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.
Крім того, колегія суддів двох вищезазначених судових палат Верховного Суду вважає за необхідне вказати про належність даного спору до повноважень цивільних судів. Приписи п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема таких, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, у контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв’язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50
Європейський суд з прав людини у справі «Зенд проти Австрії» від 12.10.78 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, установлений законом» у ч.1 ст.6 конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, установленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано ст.6 конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі й
Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву виконавчого комітету Хмельницької міської ради задовольнити.
Ухвалу ВАС від 12.08.2014 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС
_03_03.png)
