Про судову практику у справах щодо порушення митних правил

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Юрій Луганський проаналізував основні рішення національних та міжнародних судів, які стосуються порушення митних правил, що діють на території України, під час дискусії «Покарання, що суворіше за злочин – порушення митних правил. Проблема покарання та процедури в митному законодавстві».

Доповідач нагадав, що відповідно до норм КУпАП, а саме приписів ч. 10 ст. 294 і гл. 24-1, можливість касаційного оскарження постанов судів першої та апеляційної інстанцій у справах про адміністративне правопорушення суттєво обмежена. Це унеможливлює формування ВС (зокрема Касаційним кримінальним судом у складі ВС) висновків з питань застосування норм права у справах щодо порушення митних правил.

Суддя навів як приклад Рішення КСУ від 21 липня 2021 року № 5-р (ІІ)/2021 у справі за конституційними скаргами Кременчуцького Анатолія Михайловича та Павлика Владислава Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній Суд дійшов висновку, що припис ч. 10 ст. 294 КУпАП, якою законодавець, унормовуючи питання інстанційного перегляду / оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та свободою розсуду в рамках «широкого простору обдумування», забезпечив право на апеляційний перегляд, але не встановив право на касаційне оскарження судового рішення в цих справах, відповідає Конституції. Водночас КСУ констатував, що його застосування не призводить до порушення засад судочинства.

У Рішенні КСУ акцентував також на практиці ЄСПЛ, у якій неодноразово наголошувалося на тому, що конвенційні поняття «кримінальне обвинувачення», «кримінальне правопорушення» мають «автономне значення».

Суддя наголосив, що при розгляді цієї справи Суд дійшов висновку, що проблема чинного законодавства про адміністративні правопорушення лежить не в площині процесуального обмеження права на касаційне оскарження постанов суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення (оскільки за своєю сутністю таке обмеження загалом є допустимим та не спричиняє порушення права на судовий захист), а в унормуванні в законодавстві про адміністративні правопорушення великої кількості правопорушень, які за своєю природою або характером і ступенем суворості стягнення належать до кримінальних правопорушень.

Крім того, ст. 472 МК України не передбачає будь-якої індивідуалізації адміністративного стягнення із застосуванням суддівського розсуду, адже санкція є абсолютно визначеною. Вона передбачає застосування адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів як основного та обов’язкове застосування додаткового покарання у виді конфіскації зазначених товарів.

У позиції КСУ в Рішенні від 21 липня 2021 року № 3-р(II)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19) за конституційною скаргою Одінцової Олени Анатоліївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471 Митного кодексу України, у якій розглядалася схожа проблематика, вказано: «застосування конфіскації зазначених товарів за оспорюваними положеннями статті 471 Кодексу у справах про адміністративні правопорушення здійснюється не за усіма принципами й гарантіями кримінального провадження, зокрема не враховується конституційних гарантій у кримінальному провадженні щодо забезпечення справедливості призначення покарання, що вказує на надмірний та свавільний характер такого адміністративного стягнення».

Розповів Юрій Луганський і про рішення ЄСПЛ «Краєва проти України», яке стосувалося ч. 1 ст. 483 МК України («Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю»), у якому Суд констатував надмірне втручання у право власності особи, яка звернулася, всупереч вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Велика Палата Верховного Суду переглянула рішення, заяву особи було задоволено частково, постанову суду апеляційної інстанції скасовано і справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  

Цю судову практику вже використовують національні суди у своїх рішеннях. Так, постановою Любомльського районного суду Волинської області, яку залишено без змін Волинським апеляційним судом, застосовано посилання на рішення ЄСПЛ  та конфісковано в дохід держави товари, які не були задекларовані, але штраф не накладався.

Говорячи про судові рішення у справах щодо порушення митних правил, суддя  звернув увагу на Рішення КСУ від 5 липня 2023 року № 5-р(І)/2023, у якому Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до цього Рішення зміни до ст. 483 МК України щодо стягнення, яке суд має право накласти на особу, визнану винуватою за порушення цієї норми МК України, були внесені депутатами Верховної Ради України 21 листопада 2023 року, а набрали чинності 5 січня 2024 року. Зараз передбачено накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

На завершення виступу Юрій Луганський нагадав, хто є суб’єктом правопорушень згідно із зазначеною статтею та хто має право виступати декларантом.

В межах дискусії учасники також обмінялися думками щодо недотримання принципу пропорційності, щодо встановлення санкцій у митному законодавстві, неспівмірності покарання до правопорушення. Розглянули індивідуалізацію покарання як проблему регуляції митних правовідносин, шляхи розв’язання проблем невідповідності штрафів збиткам та інші питання.

Крім того, обговорили актуальність розроблення нового Кодексу про адміністративні правопорушення.

Захід організувала Асоціація правників України.