Податковий компроміс: перші судові враження

 Матеріал видання ЮРИСТ & ЗАКОН № 10 від 19.03.2015

Менше місяця залишилося до закінчення терміну, відведеного Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 № 63-VIII (далі - « Закон про компроміс ») для подання платниками податків уточнююче розрахунків або заяв в рамках процедури податкового компромісу.

Але ні в експертному середовищі, ні у представників бізнесу поки ще так і не склалося єдиної думки щодо даної процедури. У засобах масової інформації можна знайти кардинально протилежні думки: починаючи від численних застережень проти користування компромісом, який таїть у собі занадто багато ризиків і закінчуючи його осудженням як законної лазівки, за допомогою якої олігархи, ніколи не платили податки, можуть відкупитися від держави за 5% . А офіційні особи держави, тим часом, вихваляють процедури і агітують активно нею користуватися.

Однозначні висновки можна буде зробити лише після того, як з'явиться стійка практика. Але заковика в тому, що коли вона з'явиться, буде вже пізно для прийняття рішень - 17 квітня не за горами. Тому кожен, хто скористається процедурою (або навпаки, утримається від цього), в якійсь мірі зіграє в «російську рулетку».

І все-таки давайте спробуємо підбити невеликі підсумки двох місяців дії Закону про компроміс та окреслити деякі тенденції, які на сьогоднішній день вже проглядаються.

Процес йде

Перше в нашій практиці судове засідання, на якому повинно було бути затверджене примирення сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу, відбулося в Київському апеляційному адміністративному суді 12 лютого. Тоді склалося враження, що навіть колегія суддів ще не має уявлення про те, як реалізувати дану процедуру, і очікує появи першої практики.

Засідання було відкладено на 19 лютого, але і до цієї дати, заходячи до Єдиного реєстру судових рішень, ми не могли знайти жодного прецеденту - лише десятки ухвал судів про припинення виробництва на час, необхідний для примирення сторін (ч. 2 ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України).

На сьогоднішній день ситуація вже дещо змінилася.

Так, якщо звернутися до системи аналізу судових рішень VERDICTUM , то станом на 17 березня можна з легкістю виявити не менше п'ятдесяти визначень адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій, що посилаються на Закон про компроміс. Двома десятками з них були задоволені клопотання (заяви) сторін про примирення у зв'язку з досягненням податкового компромісу і закриті провадження у цих справах.

Якщо ж говорити про процедуру податкового компромісу в цілому (включаючи і позасудові його різновиди), то про масштаби процесу можна судити за даними, опублікованими Державної фіскальною службою України - станом на 2 березня намір скористатися процедурою підтвердили 1067 платників податків, які збільшили собі податкові зобов'язання на 3,75 млрд. грн., внаслідок чого 186400000. грн. підлягає сплаті до бюджету, з них 95600000. вже було сплачено.

Так що в принципі можна вже говорити про появу усталеної практики і відзначити певні тенденції.

Самі з повинною не приходять

Перш за все, необхідно зауважити, що з двох різновидів податкового компромісу (самостійна подання уточнюючого розрахунку за неперевірений період або подача заяви про компроміс по вже винесеним податковим повідомленням-рішенням) популярністю серед платників податків користується саме друга. І це не дивно.

Адже в першому випадку платник податків зіткнувся б з можливістю проведення додаткової перевірки, процедура якої криє в собі великий ризик. Податкова інспекція під час перевірки мала б можливість виявити додаткові порушення, не заявлені платником податків (до таких порушень могли б бути приписані всі скільки-небудь сумнівні епізоди) і багаторазово «підвищити ставки». А платник опинився б у пастці - або платити 5% від необ'єктивно завищеної суми, або починати процедуру оскарження, втрачаючи тим самим право на компроміс взагалі. Але як оскаржити те, в чому сам уже зізнався?

Друга процедура більш передбачувана - платник податків може виходити з суми, вже прописаної в податковому повідомленні-рішенні і формально не залежить від фіскалів.

Тому саме платники, тільки що пройшли перевірку та / або перебувають у процедурі оскарження ППР, найчастіше вирішують піти на компроміс, щоб уникнути ризиків і витрат, пов'язаних з цим оскарженням.Охочих «з'явитися з повинною» за неперевірений період - значно менше.

Податкова тільки «за»

Варто відзначити, що побоювання багатьох юристів щодо того, що податкові органи будуть «ставити палки в колеса» платникам податків, що побажали скористатися компромісом, не виправдалися.

На даний момент стало очевидно, що керівництво ДФС України всіляко заохочує дану процедуру. Аж до того, що фіскальні органи розсилають багатьом платникам запрошення на зустріч з метою обговорення можливості компромісу.

З п'яти процедур податкового компромісу, які на сьогоднішній день знаходяться в нашій практиці, по чотирьох фіскальні органи з першої спроби прийняли рішення про погодження компромісу. Лише в одному випадку одна з регіональних податкових інспекцій, що знаходиться у вельми натягнутих відносинах з платником, почала вишукувати в поданій заяві неправильно розставлені коми.

Більш того, під час податкових перевірок, які зараз відбуваються, ще до формування висновків акта, фіскали часто самі починають вести мову про компроміс («давайте-но ми ще тут трохи припишемо, а вам всього 5% треба буде заплатити»). Правда от, як можна зробити висновок з розповідей деяких клієнтів, з дещо яких натяків перевіряючих слід припущення, що компроміс у їх баченні поділяється на дві частини - з державою і безпосередньо з перевіряючими.

Так чи інакше, можна зробити висновок, що в цілому податківці, у всякому разі, не перешкоджають ініціативам платників піти на податковий компроміс.

Примирення - заняття для двох

І це радує, тому що без їх участі, як показує практика, компроміс був би неможливий. Хоча закон говорить про інше. У тих випадках, коли платник вже має НУР, що знаходиться в процесі оскарження, днем ​​узгодження їх для цілей компромісу вважається день подання платником заяви, а вдень досягненням компромісу - день сплати 5% від нарахованого податку.

Однак ці норми закону не знайшли адекватного сприйняття у судів. Оскільки в КАСУ поняття «компроміс» законодавець ототожнив з поняттям «примирення», суди і чути не хочуть про закриття провадження без обопільних клопотань (заяв) сторін, незважаючи на те, що позивач пред'являє суду докази подання заяви до податкової інспекції та сплати передбаченої законом суми .

Таким чином, якщо платник стикається з дуже поширеною для вітчизняних фіскалів тактикою ігнорування судового процесу, то йому буде досить складно переконати суд у тому, що компроміс - ця особлива різновид примирення, яка не вимагає обов'язкової згоди відповідача. Поки ще жодного такого прецеденту не було, хоча спроби були.

Особливості в апеляції

Вже склалася практика і відносно процесуальних нюансів затвердження примирення сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу на стадії апеляційного провадження. Правда, єдності в цьому питанні суди поки ще, м'яко кажучи, не демонструють.

У більшості випадків суди апеляційної інстанції, задовольнив клопотання сторони про примирення у порядку компромісу визнають постанови суду першої інстанції недійсним («нечіннім») згідно з п. 5 ч. 1 ст.198 і ч. 2 ст. 203 КАСУ.

Приклади такого підходу - справи № 810/6833/14, № 820/15522/14, № 826/12331/14 , № 876/10759/13 , він домінує в Київському, Харківському та Львівському апеляційних адміністративних судах.

А якщо звернутися, наприклад, до практики Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, то поряд з такою ж практикою (справа № 804/9347/13-а ) можна зустріти випадки, коли постанову суду першої інстанції скасовують (приклад - справа № 808/4374/14) Або ж не визначають його долю в резолютивній частині рішення (приклад - справа № 804/742/14). Подібний підхід практикується часом і у Вінницькому апеляційному адміністративному суді (справа № 822/4227/14 ).

У практиці Одеського апеляційного адміністративного суду можна знайти ще один варіант - апелянт подав заяву про відкликання апеляційної скарги у зв'язку з досягненням компромісу, і апеляційне провадження було закрито на підставі ст. 193 КАСУ (справа № 815/6490/14).

У цілому не можна не констатувати появи деякого хаосу в цьому питанні. Звичайно, для самого платника податків, достигнувшие компромісу, ці процесуальні нюанси не настільки важливі. Але, з іншого боку, не виключені випадки зміни або скасування винесених апеляційними судами визначень, якщо одна із сторін з якоїсь причини стане оскаржувати їх у Вищий адміністративний суд України.

Можна і частина

Судова практика продемонструвала також і можливість «часткового» компромісу по НУР, щодо якої були деякі сумніви з причини відсутності прямої згадки про нього в Законі про компроміс.

А адже в деяких випадках можливий лише частковий компроміс - коли під одним НУР або під кількома НУР, оскаржуваними в рамках одного адміністративної справи, криються порушення, що підпадають під компроміс (наприклад, завищення витрат) і не підпадають (наприклад, заниження доходів).

Вже є перші прецеденти «часткового» компромісу, наприклад справа № 826/16246/14. У таких випадках інша частина позовних вимог розглядається судом по суті. В результаті судом виносяться два процесуальних документа - визначення з питання компромісу і постанова або ухвала по суті залишилися позовних вимог.

Кримінальні виробництва закриваються

Чимало говорилося про ризики, пов'язані з кримінальними виробництвами.

Перша практика демонструє, що слідчі і прокурори, будучи повідомленою про факт досягнення компромісу, при наявності рішення про погодження компромісу податковою інспекцією, як правило, досить швидко закривають кримінальні виробництва без передачі в суд на спеціальному підставі, передбаченій п. 9 ч. 1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України.

Така форма припинення кримінального провадження за своєю юридичною природою є для посадових осіб платників податків навіть більш кращою, ніж «традиційний» механізм звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 Кримінального кодексу України (коли платник податків сплачує податок у повному обсязі і відшкодовує шкоду, завдану державі). Адже в останньому випадку особа набуває статусу підозрюваного і постає перед судом, який у своєму визначенні фіксує факт скоєння злочину (умисного ухилення від сплати податків), хоча при цьому і звільняє особу від відповідальності.

Щодо можливої ​​перекваліфікації кримінальних проваджень на інші статті, наприклад ст. 366 КК (службова фальсифікація), ст. 367 КК (службова недбалість) або інші статті, то в нашій практиці прецедентів поки не було, хоча ми і не виключаємо таку можливість. У теж час варто розуміти, що факт досягнення податкового компромісу аж ніяк не скасовує презумпцію невинності. На слідство і обвинувачення покладається таке ж тягар доведення, як і за відсутності компромісу.

Перші підсумки

У загальному і цілому варто сказати, що процедура є, вона працює і досягти компромісу реально, причому особливого опору з боку податкових органів очікувати не варто. Що стосується ризиків, пов'язаних з наслідками цієї процедури, про які чимало сказано і написано (перекваліфікація кримінальних справ, перевірка взаємин з тими ж контрагентами в інших періодах, претензії податкової до покупцям і замовникам, та ін.) - Всі вони гіпотетично існують, а наскільки вони реальні, можна буде судити лише після тривалого часу.

У місяць, всім платникам податків та їх юристам рекомендуємо ретельно і неупереджено оцінити наявну ситуацію і, у світлі перших з'явилася практики, прийняти рішення, чи варто скористатися відкрилася можливістю або краще остерігатися. Що переважить - потенційні вигоди потенційні ризики, залежить від багатьох обставин в кожній індивідуальній ситуації.

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в  Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою,  замовте тестовий доступ  або  придбайте VERDICTUM .

Оподаткування 

Сайт "ЮРЛІГА"