ВСУ розповів про пеню, яка виплачується страховиком

 Оприлюднена правова позиція ВСУ про захист прав споживача страхових послуг

На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 11 березня 2015 було розглянуто справу № 6-126цс14 за позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія« Провіта », третя особа - публічне акціонерне товариство« Банк «Форум», про захист прав споживача страхових послуг.

При перегляді ВСУ була сформульована наступна правова позиція. Згідно ст. 16 Закону «Про страхування», ст. 979 ГК договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з яким страховик зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу і т. п.), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відносини, що виникають при укладанні договору страхування регулюються також нормами Закону «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини 5 ст. 10 зазначеного Закону у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначена в годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатитинеустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 ЦК). А відповідно до частини 4 ст.16 Закону «Про страхування» одним з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

На підставі викладеного зроблено висновок, що положення про відповідальності страховика , закріплені в Законі «Про страхування» і главі 67 ЦК, є спеціальними нормами права, а в Законі «Про захист прав споживачів» - загальними.

Розмір неустойки як відповідальності страховика за договором страхування має бути визначений в такому договорі. Якщо ж такий розмір не визначений сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», якщо ув'язнений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Таким чином, на підставі наведених правових приписів, принципу заборони залучати особа двічі за одне й те саме правопорушення, а також правил застосування конкуренції правових норм, за умови, що укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи, страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки , визначеного в договорі страхування (у разі відсутності визначення розміру в договорі - в розмірі, визначеному в Законі «Про захист прав споживачів»).

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM .

Сайт "ЮРЛІГА"