Іменем України: ВСУ вирішив питання юрисдикції справ про оскарження рішень АМКУ

 Юрист проаналізував справу, яка може закінчити багаторічну практику неодноманітно застосування адміністративними і господарськими судами норм про підвідомчість справ про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету

АНАЛІТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

23 червня 2015 Верховний Суд України розглянув справу № 21-688а15 про визнання недійсним рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким встановлено порушення позивачем антиконкурентного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. Втім, примітним ця справа є не в зв'язку з даним порушенням антимонопольного законодавства. Зазначена справа було допущено до перегляду ВСУ у зв'язку з неодноманітно застосуванням судами норм процесуального характеру, а саме - положень щодо юрисдикції судів стосовно справ про оскарження рішень органів АМК України (ч . 2 ст. 4 КАС України та ч.1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Таким, чином, дана справа цікаво, насамперед, тим, що саме його дозволом може закінчитися багаторічна практика неодноманітно застосування адміністративними і господарськими судами норм про підвідомчість справ про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

«Конкуренція» судів

Так, згідно з прийнятим у 2001 році Законом «Про захист економічної конкуренції» (ст. 60 Закону) спори про оскарження рішень органів АМК підлягають розгляду господарськими судами.

Разом з тим, з 2005, тобто з моменту набрання законної сили До ОДЕКС адміністративного провадження України (КАС України) ці суперечки також приймалися до розгляду адміністративними судами як суперечки, що виникли із публічно-правових відносин та віднесені до їх компетенції ст. 4 КАС України. На думку адміністративних судів, норми КАС України мають перевагу над нормами Закону «Про захист економічної конкуренції» в силу пізнішої дати його прийняття.

При цьому, господарські суди продовжували розглядати цю категорію справ вважаючи, що норми кодексу і закону співвідносяться не як більш пізні з більш ранніми, а як загальні (КАС України) та спеціальні (Закон «Про захист економічної конкуренції»).

Зазначена ситуація надавала можливість для зловживання недобросовісними суб'єктами шляхом подачі одночасно двох позовів, затягування вирішення спору по суті, а також породжувала неодноманітно застосування одних і тих самих норм судами різних юрисдикцій (іноді - стосовно одного й того ж рішення АМК і одних і тих же суб'єктів ).

Вважалося, що зазначена «конкуренція» між судами різних юрисдикцій над цією категорією спорів може бути дозволена тільки шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Разом з тим, після допуску цієї справи до провадження ВСУ, який розглядає його адміністративної та господарської палатам суду вдалося прийти до консенсусу про підвідомчість даної категорії справ господарським судам.

Господарська підвідомчість

При перегляді рішень в зазначеній справі № 21-688а15 ВСУ, зокрема, вказав на наступне:

(1) Ч. 2 ст. 4 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом передбачений інший порядок розгляду, з чого випливає, що Законами України можуть передбачати вирішення деяких категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства, в тому числі і господарського;

(2) Такий інший порядок передбачено, зокрема, ч.1 ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції», згідно з якою суб'єкти господарювання можуть оскаржити рішення АМК в господарському суді.

З урахуванням обов'язковості висновків ВСУ надалі справи про оскарження рішень органів АМК повинні будуть розглядати господарські суди, які до того ж на практиці мають більший досвід їх розгляду, а також роз'яснення та узагальнення щодо застосування конкурентного законодавства, підготовлені Вищим господарським судом України.

Єдність практики

Слід також зазначити, що вказане рішення ВСУ є одним з перших значущих результатів застосування нововведень, передбачених Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» , спрямованих на формування єдиної практики застосування норм судами.

Так, при розгляді справи ВСУ застосував відразу два нових механізму, введених цим законом:

- По-перше, ВСУ переглянув справу у зв'язку з неодноманітно застосуванням судами нематеріальних, а процесуальних норм, що призвело до розгляду справи з порушенням підсудності.Фактично, саме введення зазначеної процедури дозволило ВСУ розглянути це питання і вирішити багаторічну колізію у застосуванні цих процесуальних норм судами;

- По-друге, оскільки неодноманітно застосування норм допускають і господарські та адміністративні суди, для забезпечення однакового застосування норм спеціалізованими судами справу розглядали на спільному засіданні двох палат ВСУ - господарська та адміністративна.

Очікується, що передбачені цим законом механізми також дозволять забезпечити дотримання приємний ВСУ єдиного підходу судами надалі. Зокрема, відступити від позиції про господарську підвідомчості справ про оскарження рішень органів АМК, викладеної в рішенні по справі № 21-688а15, ВСУ зможе тільки після спільного розгляду цього питання за участю палат, які приймали це рішення. Мирослава Савчук , адвокат