Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
№4 (88) 2015 / ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ
СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ ДЛЯ ПРАЦЮЮЧИХ ЖІНОК
Роботодавцеві та працівникам відділу кадрів слід зважати на безліч правових норм трудового права, які регулюють охорону праці жінок та встановлюють для них певні пільги й гарантії. Наразі ознайомимося з порядком надання жінкам соціальних відпусток, зокрема, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткової відпустки «на дітей», а також деякими питаннями, пов’язаними з документальним оформленням таких відпусток.
Види відпусток та їх тривалість
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП), на підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв’язку з вагітністю та пологамитривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 днів ― після пологів. Тривалість відпустки обчислюється сумарно, тобто жінці надається відпустка загальною тривалістю 126 днів. Це означає, що післяпологова частина відпустки коригується у випадку, якщо відпустка до пологів виявилася більше чи менше встановленої тривалості. Наприклад, якщо допологова частина відпустки становила 72 дні, то післяпологова частина буде становити лише 54 дні. У разі ж, якщо допологова частина відпустки становила 68 днів, то післяпологова становитиме 58 днів.
У разі ускладнених пологів, а також при народженні двох і більше дітей післяпологова відпустка надається тривалістю 70 календарних днів й сумарна тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами становитиме, відповідно, 140 календарних днів (частини 1 – 2 ст. 179 КЗпП).
Зазначені тривалість і порядок надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами закріплено й у ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV (далі ― Закон № 1105) (у новій редакції від 28 грудня 2014 р.).
Також, згідно з ч. 3 ст. 179 КЗпП, за бажанням жінки, їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Тобто до досягнення дитиною віку трьох років працююча жінка (інша застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною) має право на одержання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною з виплатою за цей час допомоги по державному соціальному страхуванню.
Від редакції: Нагадаємо, що допомогу по догляду за дитиною скасовано з 1 липня 2014 року ― наразі її отримують лише батьки тих дітей, які народилися до вказаної дати. Батьки ж малюків, що народилися після 1 липня 2014 року, отримують лише допомогу при народженні дитини у розмірі 41 280 грн ― виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХІІ, далі ― Закон № 2811).
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку. Зауважимо, що право на одержання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного чи шестирічного віку (за наявності відповідного медичного висновку) мають також батько дитини, баба, дід або інші родичі, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
Надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і призначення соціальної допомоги
Як вже було зазначено, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається жінкам на підставі медичного висновку (листка непрацездатності). Ця відпустка оформляється без видання наказу, згідно з листком непрацездатності. Утім, якщо крім оформлення листка непрацездатності, роботодавцем буде додатково видано наказ (наприклад, для зручності обліку відпусток у відділі кадрів), це не буде порушенням, оскільки ця дія не тягне за собою жодних правових наслідків.
Зверніть увагу, що відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом (на роботі за сумісництвом ця відпустка оформлюється на підставі копії листка непрацездатності, завіреного печаткою за основним місцем роботи). За бажанням жінки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами приєднується щорічна відпустка, незалежно від тривалості роботи в поточному робочому році (п. 3 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР,далі ― Закон № 504).
Розміри допомоги по вагітності та пологах встановлені Законом № 1105.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі ― КМУ), і не залежить від страхового стажу (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105).
Але зважайте на те, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування (далі ― Фонд), та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Особливості надання допомоги по вагітності та пологах у разі, коли через певні обставини ця відпустка надається у період непрацездатності жінки внаслідок хвороби, збігається з відпусткою по догляду за дитиною до трьох років тощо, викладені у Таблиці 1.
Таблиця 1
№ з/п |
Умови надання відпустки |
Порядок призначення допомоги |
1. |
Відпустка надається на період непрацездатності жінки у зв’язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності (загальний порядок). |
Надається на весь період відпустки на підставі листка непрацездатності. |
2. |
Надання відпустки в період тимчасової непрацездатності жінки. |
Листок непрацездатності, в якому вказана причина звільнення від роботи ― конкретне захворювання жінки, закривається, а з дня настання відпустки видається інший листок непрацездатності, в якому причиною звільнення від роботи зазначається вагітність та пологи. Виплата допомоги на підставі кожного з указаних вище листків непрацездатності здійснюється відповідно до вимог Закону № 1105. Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності надається жінці з оплатою перших п’яти днів за рахунок підприємства з урахуванням її страхового стажу, починаючи з шостого дня ― за рахунок Фонду. |
3. |
Надання відпустки в період простою підприємства не з вини застрахованої особи, щорічної (основної і додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки. |
Надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. |
4. |
Період відпустки збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. |
Допомога виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. |
Розрахунок допомоги по вагітності та пологах
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105, допомога по вагітності та пологах розраховується виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Відповідно до п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. № 1266, сума допомоги по вагітності та пологам розраховується наступним чином:
Двп = Зпср х Ккд,
де Двп ― сума допомоги по вагітності та пологах;
Зпср ― середньоденна заробітна плата за 6 або менше відпрацьованих повних місяців, або за фактично відпрацьований час;
Ккд ― кількість календарних днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (тобто 126 або 140 днів).
Отже для того, щоб розрахувати розмір допомоги по вагітності та пологах, треба правильно визначити суму середньої заробітної плати. Вона розраховується за формулою:
Зпср = Д : Ккд(рп),
де Д ― дохід, що припадає на розрахунковий період;
Ккд(рп) ― кількість календарних днів у розрахунковому періоді.
До суми доходу, що приймає участь у розрахунку середньої заробітної плати за розрахунковий період, належать тільки ті виплати, які включаються до фонду заробітної плати та з яких сплачувалися внески до Фонду.
Сума відпускних у зв’язку із вагітністю та пологами повинна бути виплачена під час найближчої виплати заробітної плати. Зазвичай, на практиці підприємства виплачують ці суми за свій рахунок, а потім чекають на відшкодування з боку соцстраху, але дехто чекає, поки Фонд перерахує суми допомоги на рахунок підприємства, а вже тільки потім виплачують їх працівниці. Можливим є будь-який з цих варіантів, але звертайте увагу на те, що Законом № 1105 передбачено, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами повинна бути виплачена у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Допомога повинна бути призначена не пізніше десяти днів з дня отримання необхідних документів (тобто листка непрацездатності) від працівниці.
Оскільки розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі у формі одноразової виплати в повному обсязі (незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів), то це означає, що вагітна жінка, яка подала належно оформлений листок непрацездатності, отримує відразу всю суму нарахованої їй допомоги.
Роботодавців та кадровиків може також зацікавити питання: чи можна приєднати щорічну відпустку до вищевказаної відпустки та як це правильно зробити? У ст. 180 КЗпП вказується, що у разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві в поточному робочому році. Тобто ст. 180 КЗпП і п. 3 ч. 13 ст. 10 Закону № 504 прямо формулюють право жінок на використання відпустки безпосередньо перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або безпосередньо після неї. Для одержання щорічних основної і додаткової відпусток у зазначений час жінка повинна подати власникові довідку медичної установи (при наданні щорічних відпусток перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами). Жінка може реалізувати своє право на використання відпустки за умови, якщо на день початку щорічних основної і додаткової відпусток вона має стаж роботи в рахунок робочого року, за який вона просить надати їй щорічні відпустки, тривалістю хоча б один день. Надання щорічних відпусток у рахунок робочого року, який ще не почався, законодавство про працю не передбачає, у тому числі й щодо випадку, який розглядається.
Порядок надання відпустки для догляду за дитиною
Означеному питанню присвячена ст. 181 КЗпП. Так, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у ч. 7 ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця. При цьому жінка або інша зазначена особа може на власний розсуд у будь-який час перервати частково оплачувану відпустку, а потім знову зажадати надання такої відпустки. При бажанні одержати відпустку жінка подає відповідну заяву (Зразок 1). Надання відпустки оформлюється наказом (Зразок 2). При бажанні вийти на роботу до закінчення встановленого наказом строку відпустки жінка або інша зазначена особа подає заяву. На підставі цієї заяви роботодавець має видати відповідний наказ.
Зразок 1
Директору ПАТ «Молокопродукт»
Харченку Д. В.
головного бухгалтера
Вовчук Ольги Генадіївни
Заява
Прошу надати мені відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 січня 2015 року.
20.01.2015 р. Вовчук О. Г. Вовчук
Зразок 2
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МОЛОКОПРОДУКТ»
НАКАЗ
20.01.2015 р. м. Харків № 23-п
Про надання відпустки
для догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку
НАКАЗУЮ:
ВОВЧУК Ользі Геннадіївні, головному бухгалтерові, надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 січня 2015 року.
Підстави: 1. Заява Вовчук О. Г. від 20.01.2015 р.;
2. Копія свідоцтва про народження дитини, серія 1-ЕГ, № 120850 від 12.11.2014 р..
Директор Харченко Д. В. Харченко
З наказом ознайомлена:
20.01.2015 р. Вовчук О. Г. Вовчук
Відпустка для догляду за дитиною закінчується в день виповнення дитині трьох років й жінка має стати до роботи наступного дня (лист Міністерства праці та соціальної політики України (далі ― Мінпраці) від 22 листопада 2010 р. № 235/06/186-10).
Зауважимо, що правові відносини між працівником, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох (шести) років, і роботодавцем ускладнюються тим, що на період такої відпустки роботодавець вимушений прийняти на роботу іншого працівника (для заміни того, який знаходиться у відпустці). У зв’язку ж з достроковим виходом на роботу жінки або іншої особи, яка має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працівник, який прийнятий для її заміни, підлягає звільненню. Ситуації правової невизначеності вдасться уникнути, якщо буде враховуватися наступне: день подання заяви з проханням про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і день початку такої відпустки збігатися не можуть ― заява повинна бути подана завчасно, принаймні, в день, який передує дню початку відпустки. Аналогічно день подання заяви про переривання відпустки і достроковий вихід на роботу також не можуть збігатися, оскільки до виходу на роботу потрібно встигнути видати відповідний наказ. Дотримання викладених рекомендацій дає можливість не порушувати закон при звільненні працівника, якого прийняли на роботу для заміни відсутнього, ― оскільки він прийнятий на період відпустки іншого працівника, то і підлягає звільненню в останній день відпустки того працівника, для заміни якого його було прийнято на роботу (тобто в день, що передує дню виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці).
Окрім цього, жінки і зазначені вище особи, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нерідко переривають таку відпустку з метою одержання відпустки у зв’язку з навчанням, оскільки остання є оплачуваною. У таких діях працівника немає порушення законодавства. Від жінки у цьому випадку не повинні вимагати, щоб вона певний період (хоча б один день) відпрацювала перед наданням їй відпустки у зв’язку з навчанням. Але переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути належно оформлене заявою працівниці та наказом роботодавця. Аналогічним чином після закінчення відпустки у зв’язку з навчанням знову може бути оформлене надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Такі дії протягом відпустки по догляду за дитиною можуть повторюватися багаторазово в міру виникнення необхідності.
Варто також звернути увагу, що час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і час відпустки без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до медичного висновку до досягнення дитиною віку шести років, не зараховується до стажу роботи, що надає право на одержання щорічних відпусток. До страхового ж стажу зараховується тільки період відпустки до досягнення дитиною віку трьох років (але не період відпустки по догляду за дитиною до шести років).
Додаткові відпустки «на дітей»
Нещодавно до ст. 19 Закону № 504 було внесено зміни й доповнення й наразі вона має наступний вигляд:
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Отже, усі категорії працівників, що зазначені у ст. 19 Закону № 504, мають право на отримання, окрім щорічних відпусток, і відпусток «на дітей» тривалістю 10 календарних днів, а за наявності кількох підстав (наприклад, коли одинока матір має двох дітей віком до 15 років) ― 17 календарних днів.
Як відомо, до страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону № 1105, страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування.
Період отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), зараховується до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи ― у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Як вказано у ст. 21 Закону № 1105, період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Відповідно до Закону № 504, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього ж Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 Закону № 504.
Зважаючи на те, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, вона може надаватися у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після. Якщо працівник, який має право на таку соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він все одно має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і відпустки «на дітей» (ст. 24 Закону № 504).
Слід звернути увагу, що законодавством не встановлено строку давності, після якого втрачається право на використання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, ― отже, навіть якщо дитина працівника, який мав право на таку відпустку, вже кілька років як досягла певного віку (15 чи 18 років, залежно від підстав для надання такої відпустки), але за кілька попередніх років працівник не використав таку відпустку, він все одно ще може нею скористатися.
Які ж мають бути підстави для надання означеної відпустки? Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. У ст. 19 Закону № 504 визначено вік дітей лише для такої категорії працівників, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Слід зауважити, що вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини, яка перебуває під опікою, дитини одинокої матері (батька) у Законі № 504 не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-III та ст. 2 Закону № 2811, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинока мати, яка виховує дитину без батька, батько, який виховує дитину без матері, мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто до 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України (далі ― СК) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, оскільки згідно зі ст. 1861 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 1821 КЗпП, поширюються також на піклувальників.
Відповідно до ст. 19 Закону № 504 чітко визначено сукупності кількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад 10 календарних днів. З урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної свого часу Міністерством соціальної політики України разом з Міністерством юстиції України та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену в ч. 1 ст. 19 Закону № 504, правомірно вважати окремою підставою, а саме:
— жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінка, яка має дитину-інваліда;
— матір інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
— жінка, яка усиновила дитину;
— одинока мати;
— батько, дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особа, яка взяла дитину під опіку або інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
— один із прийомних батьків.
Приклади: Одинока мати, в якої є дитина-інвалід, має право на відпустку за двома підставами (17 календарних днів) ― як жінка, яка має дитину-інваліда, та як одинока матір. Якщо ж одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається за однією підставою (тобто 10 календарних днів). У разі, коли одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, відпустка надається також за двома підставами: як жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, та як одинокій матері. Жінка, яка має усиновлену дитину і одночасно є одинокою матір’ю (вдовою), користується правом на соціальну відпустку за двома підставами (17 календарних днів): як жінка, яка всиновила дитину, та як одинока мати. У разі, якщо одинока мати виховує двох дітей віком 10 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю 10 календарних днів) ― адже для надання працівниці такої відпустки тривалістю 17 календарних днів вже нема підстави «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років».
Визначення поняття «одинока матір»
Що ж мається на увазі під поняттям «одинока матір»? Відповідне визначення наведено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 (далі ― Постанова ВСУ № 9) та у п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону № 504.
Згідно з Постановою ВСУ № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою матір’ю потрібно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.
Проте оскільки п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону № 504 визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері (ст. 19 Закону № 504):
— жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
— вдова;
― жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів).
Приклад: Працівниця є одинокою матір’ю, яка сама виховує дитину. Дитина народилася у травні 1997 року. Жінка працює на підприємстві з 2010 року і жодного разу не скористалася своїм правом на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. У грудні 2014 року вона звільнилася за власним бажанням. Як правильно розрахувати кількість днів невикористаної відпустки працівникам, які мають дітей, для надання компенсації при звільненні? Працівниця має право на зазначену відпустку, починаючи з 2010 року, тривалістю по 10 календарних днів за кожен рік до досягнення дитиною повноліття. Дитина, яка народилася у 1997 році, набуде повноліття у 2015 році. Отже, при звільненні у 2014 році жінці мали виплатити компенсацію за 50 (10 х 5) календарних днів відпусток працівникам, які мають дітей, невикористаних з 2010 до 2014 року включно.
Документи, які підтверджують статус одинокої матері
Для отримання додаткової соціальної відпустки одинока мати, тобто жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцеві копію свідоцтва про народження дитини та довідку органів державної реєстрації актів цивільного стану щодо відомостей про батька дитини; жінка, яка є вдовою, — копію свідоцтва про народження дитини та копію свідоцтва про смерть чоловіка.
Отже, у разі, якщо жінка справді є одинокою матір’ю, вона підтверджує це довідкою з органів реєстрації актів цивільного стану.
Певні проблеми можуть виникнути з наданням додаткової соціальної відпустки розлученій жінці, оскільки вона не завжди вважається одинокою матір’ю, бо батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з дитиною та бере участь у її вихованні.
Згідно зі ст. 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Зауважимо, що чітко визначеного переліку документів, які слід пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, на сьогодні не існує. Утім, можна скласти орієнтовний перелік документів, які подають для оформлення додаткової відпустки працівниці, яка має дітей. Отже, це може бути:
— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
— рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;
— ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, у якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
— довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Слід звернути увагу, що пред’явлення лише копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки з ЖЕКу з відомостями про реєстрацію місця проживання не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Згідно зі ст. 158 СК за заявою матері чи батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав (але те ж саме може зробити і батько дитини, якщо ситуація протилежна).
Отже, для підтвердження наявності статусу одинокої матері для отримання права на додаткову соціальну відпустку, роботодавець має вимагати від жінки, що виховує дитину без батька, будь-який офіційний документ, оформлений та засвідчений в установленому порядку, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Жінка, яка вдруге вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової соціальної відпустки має пред’явити документ, який підтверджував би те, що батько дитини не бере участі у її вихованні, та довідку органу реєстрації актів цивільного стану про те, що дитина новим чоловіком не всиновлена.
Якщо вдова чи розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (у разі позбавлення його батьківських прав), уклала новий шлюб з іншим чоловіком і її дитина від першого шлюбу ним не всиновлена, вона має право на додаткову соціальну відпустку як одинока мати.
Зауважимо, що жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має. На це вказується у листі Мінпраці від 14 квітня 2008 р. № 235/0/15-08/13.
Слід звернути увагу, що у разі, якщо працівницею не буде доведено факт, що вона справді виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки. Зазначені вище умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько). Документи, які можуть бути підставою для надання відпустки «на дітей» для кожної категорії осіб, що мають на неї право, зазначені у Таблиці 2.
Таблиця 2
Категорія осіб, що мають право на додаткову соціальну відпустку |
Документи, що подаються для надання відпустки |
|
Жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років. |
Копії свідоцтв про народження дітей. |
|
Жінка, яка має дитину-інваліда. |
Копія свідоцтва про народження дитини та копія посвідчення дитини-інваліда. |
|
Жінка, яка усиновила дитину. |
Копія свідоцтва про народження дитини (за наявності) та копія рішення суду про усиновлення дитини. |
|
Мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи. |
Копія свідоцтва про народження дитини та довідка медико-соціальної експертної комісії (далі ― МСЕК). |
|
Одинока мати: |
Жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері. |
Копія свідоцтва про народження дитини, довідка органу державної реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини. |
Вдова. |
Копія свідоцтва про народження дитини та копія свідоцтва про смерть батька дитини |
|
Жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів). |
Копія свідоцтва про народження дитини та будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується те, що батько не бере участі у вихованні дитини, наприклад: — рішення суду про позбавлення батьківських прав; — ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; — акт, складений соціально-побутовою комісією, утвореною на підприємстві, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується те, що батько не бере участі у вихованні дитини; — довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо. |
|
Батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у т. ч. в разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі). |
Копія свідоцтва про народження дитини (для батька інваліда з дитинства підгрупи А І групи також довідка МСЕК) та документ, який підтверджує виховання дитини без матері (наприклад, довідка медичного закладу про тривале перебування матері дитини на лікуванні). |
|
Особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи. |
Копія свідоцтва про народження дитини (для опікуна інваліда з дитинства підгрупи А І групи також довідка МСЕК) та копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування. |
|
Один із прийомних батьків. |
Копія свідоцтва про народження дитини та копія договору з органом виконавчої влади про влаштування дитини до прийомної сім’ї. |
За наявності відповідних документів, які підтверджують право на отримання відпустки «на дітей», надання такої відпустки оформлюється виданим на підставі заяви працівниці (Зразок 3) наказом роботодавця (Зразок 4).
Зразок 3
Директору ПрАТ «Нептун»
Круку В. В.
прибиральниці службових приміщень
Сенченко Валентини Михайлівни
Заява
Прошу надати мені додаткову соціальну відпустку як матері двох дітей віком до 15 років з 16 лютого 2015 р. тривалістю 10 календарних днів.
06.02.2015 р. Сенченко В. М. Сенченко
Зразок 4
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НЕПТУН»
НАКАЗ
09.02.2015 р. м. Київ № 43-п
Про надання додаткової
соціальної відпустки
НАКАЗУЮ:
СЕНЧЕНКО Валентині Михайлівні, прибиральниці службових приміщень, надати додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, з 16 лютого 2015 р. на 10 календарних днів.
Підстави: 1. Заява Сенченко В. М. від 06.02.2015 р..
2. Копії свідоцтв про народження дітей.
Директор Крук В. В. Крук
З наказом ознайомлена:
09.02.2015 р. Сенченко В. М. Сенченко
Державні гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
Як відомо, гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, ч. 3 – 8 ст. 179, а також статтями 181, 182, 1821, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються і на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків. Про це окремо згадується у ст. 1861 КЗпП.
Зауважимо, що тут йдеться про гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері, однак у ст. 1861 КЗпП коло цих осіб обмежується батьками, опікунами, піклувальниками та прийомними батьками. На батьків вказані гарантії поширюються також у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі. Що ж стосується опікунів і піклувальників, то вони одержують право на гарантії за умови, що їх відповідний статус належно оформлений. Згідно зі ст. 56 КЗпП батько, опікуни та піклувальники мають суб’єктивне право на встановлення неповного робочого часу за наявності дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів. Встановлене ст. 56 КЗпП право на неповний робочий час жінок, які здійснюють догляд за хворими членами сім’ї відповідно до медичного висновку про необхідність такого догляду, на осіб, зазначених у ст. 1861 КЗпП, не поширюється.
Окремо слід зазначити, що батьки та опікуни при наявності дітей віком до трьох років не можуть залучатися до роботи в нічний час, до надурочних робіт, до роботи у вихідні дні, а також направлятися у відрядження (ст. 176 КЗпП).
Як бачимо, роботодавцеві та кадровикам слід зважати на безліч правових норм трудового та сімейного права, які регулюють охорону праці жінок. І, як свідчить практика, ця сфера зазнає сьогодні стрімких змін у бік перегляду відповідних державних гарантій. Але при правильному та послідовному їх застосуванні можна уникнути спірних ситуацій.