Особливості визначення розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку
Аналітика правозастосування 14.02.2014
Адвокат проаналізував проблеми, що виникають при визначенні та перерахунку розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку ( доходу) платника.
На сьогоднішній день у платників аліментів часто виникають питання щодо визначення розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу ) боржника , оскільки державними виконавцями при виконанні своїх обов'язків здійснюються помилки , які може виправити тільки фахівець в галузі права.
Порядок стягнення аліментів за минулий час та визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу ) платника (боржника) , здійснюється відповідно до Закону «Про виконавче провадження» та Сімейного кодексу України . На сьогоднішній день Закон « Про виконавче провадження » передбачає , що розмір заборгованості по сплаті аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку , встановленому Сімейним кодексом.
Вищевказана редакція статті 74 Закону « Про виконавче провадження» почала діяти з 08.03.2011 року. До цього часу частина 3 статті 74 Закону відзначала наступне: « Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку ( доходів), одержаного боржником за час , протягом якого стягнення не провадилося або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював , заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості ».
Отже , державні виконавці при визначенні розміру заборгованості по аліментах у разі , якщо боржник не працював у період, протягом якого стягнення не провадилося , та / або не працюють на визначенні заборгованості , враховують розмір середньої заробітної плати для даної місцевості.
Але зазначені дії державного виконавця не відповідають вимогам Сімейного кодексу України і не повинні застосовуватися до платників аліментів , що мають заборгованість по аліментах , рішення щодо яких було прийнято до 08.03.2011 року.
Так відповідно до положень частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України , якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру , вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Дані положення частини 3 статті 195 СКУ почали діяти з 08.03.2011 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України « Про виконавче провадження »та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ) ».
І це невипадково , оскільки законодавцю необхідно погоджувати норми законодавства України з метою запобігання виникнення непорозумінь і конфліктів.
Отже , починаючи лише з 08.03.2011 року заборгованість по сплаті аліментів у разі , якщо платник не працював у період, протягом якого стягнення не проводилося і не працює на час визначення заборгованості , визначається державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.
Державними виконавцями помилково застосовуються зазначені положення законодавства та до відносин , які виникли до 08.03.2011 року у зв'язку з наявністю рішення суду про стягнення аліментів , тобто , державний виконавець враховує розмір середньої заробітної плати для відповідної місцевості при визначенні заборгованості зі сплати аліментів у період до 08.03 .2011 року , що є порушенням законодавства України , оскільки Сімейним кодексом України в частині 3 статті 195 редакції , що діяла до 08.03.2011 року , було передбачено наступне: « Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на визначенні її розміру , вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості ».
Тобто , при визначенні розміру заборгованості платників аліментів , які не працювали в період до 2011 року , державний виконавець зобов'язаний враховувати середню заробітну плату працівника відповідної кваліфікації і лише у разі відсутності у боржника (платника аліментів ) відповідної кваліфікації - враховувати середню заробітну плату некваліфікованого працівника для даній місцевості.
Вищезазначені норми законів діяли тільки в період до 08.03.2011 року і поширюються на відносини за визначенням заборгованості по сплаті аліментів лише на тих осіб , які виплачують аліменти за рішенням судів, що вступили в законну силу до 08.03.2011 , і лише за умови наявності заборгованості .
Не випадково Законом України «Про внесення змін до Закону України « Про виконавче провадження »та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб) » було внесено зміни і до Сімейного кодексу України в частині визначення розміру заборгованості по аліментах .
Варто відзначити , що з урахуванням матеріального або сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами , повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості і т.д. Розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України .
Враховуючи всі вищевикладені обставини , тільки фахівець в галузі права , зокрема , адвокат , здатний проаналізувати відповідні норми законодавства України , скласти правову позицію по справі і вказати державному виконавцю на недоліки в його роботі. Данило Наливайко , адвокат " ЮРЛІГА "
_03_03.png)
