Мантія з цінником або Скільки коштує стати суддею

5 років тому законодавець кардинально змінив процедуру добору суддів. Це відбилося і на «вартості» суддівської посади. Якою ціною тепер дістається законодавцям крісло в обителі Феміди і скільки коштів витрачається державою на поповнення системи новими кадрами?

Реферат і протекція

Здобуття будь-якого фаху має свою ціну. Не є винятком і суддівська професія. Так, раніше, до літа 2010-го, одягти мантію було не надто важко: претенденти зверталися до відповідної кваліфікаційної комісії та складали іспит.

При цьому кожен з кваліфорганів (на той час їх було більш як 10) установлював власні критерії оцінювання знань кандидатів. Адже в законі «Про статус суддів» від 15.12.92 було записано загальне правило: «комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад», і різні екзаменатори трактували його по-своєму.

У більшості кваліфкомісій прижилася така процедура: претендент пише реферат на обрану ним самим тему та відповідає на запитання «екзаменаторів». Але, як зазначають окремі експерти, деякі органи спілкувалися з кандидатами за зачиненими дверима, тож дізнатися, на яких підставах перевага віддавалася тій чи іншій особі, було неможливо.

Скласти іспит перед членами комісії вважалося чи не найважчим випробуванням. Труднощі могли виникнути вже на етапі отримання рекомендацій. Адже без згоди керівників судів до установ не міг потрапити жоден кандидат.

Мінімальні витрати

На проведення такої суб’єктивної процедури держава майже не витрачала грошей: певні суми виділялися тільки на забезпечення діяльності кваліфорганів та підготовку кадрів Академією суддів. До 2002 р. матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності кваліфкомісій покладалося на відповідні суди, в штатах яких виділялися спеціальні працівники для обслуговування роботи комісій. З прийняттям закону «Про судоустрій України» від 7.02.2002 виділення коштів на потреби цих органів лягло на плечі Державної судової адміністрації.

А от у розпорядженні академії було не так уже й багато бюджетних коштів: у 2004 р. — 2,7 млн грн., у 2006-му — 8,1 млн грн., у 2008 р. — майже 39 млн грн.( з них — 34 млн грн. становили видатки розвитку), у 2010-му — 4,7 млн грн.

За експертними оцінками, більші витрати несли самі кандидати: готували реферати, за власний рахунок приїжджали до міст, де перебували екзаменатори. У той час як кваліфкомісії кошти були потрібні хіба що на певні організаційні моменти (наприклад на повідомлення претендентів про засідання) та матеріально-технічне забезпечення (роздруковування чи копіювання матеріалів, необхідних для проведення зібрання).

Зміна правил

Запровадження процедури добору відповідно до європейських стандартів призвело до здороження професії. Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 суттєво змінив правила і «вартість» відбору майбутніх законників.

Єдиним органом, відповідальним за пошук новачків для Феміди, стала Вища кваліфікаційна комісія суддів. Охочі одягти мантії мали пройти складні випробування: анонімне тестування, спеціальну перевірку, підготовку в Національній школі суддів та кваліфікаційний іспит. Останній, у свою чергу, теж складався з кількох етапів: анонімне тестування, виконання практичного завдання та співбесіда.

Очевидно, що реалізація всіх цих процедур потребувала чималих коштів. Протягом 2011 — 2013 рр. ВККС провела всього три добори. Охочих позмагатися за мантію виявилося майже 10000. До резерву претендентів на призначення на посаду судді вперше потрапило 2368 осіб. Упродовж 2012 — 2013 рр. майже тисяча правників поповнили суддівські лави. При цьому сьогодні в резерві залишається понад 1000 кандидатів (до речі, менше ніж через місяць у багатьох з них закінчиться 3-річний термін перебування в «списку очікування»).

Підрахунок «вартості» мантії

Скільки ж грошей держава витратила на добір нових кадрів? «Для тестування кандидатів комісія орендує приміщення значної площі, забезпечує друк матеріалів, придбання техзасобів для перевірки тестів. Чим більше осіб допущено до тестування, тим більше бюджетних коштів витратиться на забезпечення відповідних процедур», — розповідав у травні 2012-го тодішній голова ВККС Ігор Самсін. За його словами, тестування одного претендента обійшлося майже у 2000  грн.

Тобто якщо за весь час майже 10000 осіб склали тести, то така процедура мала б обійтися у 20 млн грн. Складення кваліфіспиту (за три добори екзаменувалося 2914 претендентів) та спецпідготовка у НШС (її пройшло 630 кандидатів) теж потребували певних видатків.

«ЗіБ» направив до ВККС та НШС запити, аби дізнатися, скільки коштів з держбюджету пішло на пошук нових суддівських кадрів. Так, за інформацією кваліфоргану, на проведення трьох доборів було витрачено 2,61 млн грн.

Школа суддів повідомила таке. Держбюджетом-2013 на «організацію спецпідготовки кандидатів у судді, підготовку суддів та працівників апарату судів» виділено 28,04 млн грн., з них 6,74 млн грн. — на виплату стипендій претендентам на мантії.

«Відповідно до норми, установленої ч.3 ст.69 закону «Про судоустрій і статус суддів», витрати щодо виплати стипендії зазначеним кандидатам мали б становити за один місяць 4.832.904 грн., а за 6 місяців — 28.997.424 грн. Оскільки видатки, затверджені у державному бюджеті на 2013 рік на виплату стипендії, становили лише 6744,4 тис. грн., вказану суму було виплачено особам, які проходили підготовку за денною формою навчання», — йдеться у відповіді НШС. При цьому школа не надала даних щодо вартості самої підготовки осіб на денній та заочній формах навчання.

Виходить, ВККС та НШС разом витратили приблизно 9,35 млн грн., аби в резерві опинилося 2368 кандидатів. Отже, «вартість» одного кандидата — майже 4000 грн. Але якщо врахувати, що зі згаданої кількості претендентів суддями стали поки що тисяча осіб, то «ціна» призначеного володаря мантії — понад 9000 грн.

Додаткові кошти

Однак експерти сумніваються, що такої суми вистачило б на всі процедури добору. Вони нагадують: у пошуках нових кадрів для Феміди фінансову допомогу надавали й міжнародні організації. «ЗіБ» звернувся до керівника проектів USAID в Україні Девіда Вона, аби дізнатися про «розмір» їхньої підтримки. Нашому виданню повідомили, що кошторисна вартість проекту USAID «Україна: верховенство права» (реалізувався з 14 квітня 2006-го до 30 вересня 2011 р.) — майже $20,5 млн, а проекту «Справедливе правосуддя» (реалізується з 1 жовтня 2011 до 
30 вересня 2016 р.) — $19,1 млн. За інформацією USAID, ці бюджети включають в себе фінансування всіх напрямів роботи проектів, зокрема підтримку впровадження уніфікованої, прозорої та об’єктивної процедури добору кандидатів у судді.

Окремі фахівці вважають, що до «вартості» судді необхідно додати і гроші, витрачені на здобуття кандидатами вищої освіти. Багато хто з них здобував знання за рахунок держави. А на платному відділенні у 2000 — 2010 рр. 5-річне навчання коштувало від 20000 до 100000 грн. (залежно від років навчання та вузу).

Сьогодні «виплекання» судді — процес недешевий. Якщо раніше державі майже нічого не коштувало роздати юристам мантії, то після законодавчих змін у 2010-му, проведених задля запровадження процедури відбору достойних служити Феміді за європейським зразком, пошук суддів-новачків здорожчав. Експерти вважають, що збільшення вартості мантії є цілком логічним і закономірним. Адже якісний добір не може коштувати дешево.

Кошти, витрачені Вищою кваліфікаційною комісією суддів на проведення трьох доборів (грн.)

Джерело: zib.com.ua