Завідомо складний виклик

Номер видання: № 27 (967) Автор: Ольга Кирієнко

Початок липня - час, коли в багатьох органах влади, в тому числі і судової, стартує відпускна кампанія. Правда, в зв'язку з прийдешніми конституційними змінами в сфері правосуддя відпочивати планують не все. Наприклад, фронт роботи Вищої ради юстиції (ВРЮ) досить значний: поряд з вирішенням поточних завдань вже з 30 вересня ц.р. цього органу належить втілювати в життя більшість конституційних і імплементаційних нововведень. Про найближчі плани роботи ВРЮ і подальших, пов'язаних з реорганізацією Вищої ради юстиції до Вищої ради правосуддя (ВСП), «Юридичній практиці» розповів голова ВРЮ  Ігор Бенедисюк .

- Ігоре Михайловичу, в своїх публічних виступах ви неодноразово говорили про те, що скарги, які розглянув ВРЮ за останній рік (в тому числі і висновки Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (ТСК), свідчать про системні проблеми в судовій системі . Про які проблеми йдеться і в чому їх причина?

- Справи, які ми розглянули на підставі висновків ТСК, показали, що рівень кваліфікації окремих суддів, зокрема слідчих, які приймають рішення по так званим справах Майдану, недостатньо високий. Це пов'язано з тим, що, по-перше, попереднє навчання слідчих суддів як таке не проводилося, по-друге, істотно змінилося правове регулювання окремих питань. Так, з прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу (КПК) України на суддів були покладені нові функції щодо здійснення судового контролю в кримінальному провадженні, суть яких, як мені здається, не всі судді до кінця розуміють. Природно, якщо судді не були належним чином підготовлені, навчені, говорити про те, що вони допускали якісь порушення навмисне, не зовсім правильно. Крім того, ми звернули увагу ще на одну проблему, з якою зіткнулися судді адміністративних судів при розгляді справ про обмеження проведення мирних акцій протесту. Її причина криється у відсутності як належного законодавчого регулювання, так і знань і практичних навичок в розгляді справ такої категорії.

Виявивши такі системні порушення, ми виступили з ініціативою про проведення навчання суддів. Оскільки ВРЮ не може проводити таке навчання самостійно, ми вирішили заручитися підтримкою Національної школи суддів України та Асоціації слідчих суддів, які з радістю відгукнулися на таку пропозицію. І вже найближчим часом, в двадцятих числах липня, ми проведемо семінар для суддів. 

- Це разова акція чи такі практичні заходи будуть проводитися систематично?

- Перший семінар ми плануємо провести для слідчих суддів. На ньому виступатимуть в тому числі і члени ВРЮ.Сподіваємося, що до цієї роботи підключиться і Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), оскільки даний орган також зацікавлений в якісному розгляді судами відповідних кримінальних проваджень.Найближчий семінар - це, так би мовити, перша ластівка, але вже у вересні ц.р. планується проведення аналогічного практичного заходу для суддів адміністративних судів. В майбутньому ми постараємося побудувати свою роботу таким чином, щоб діяти на випередження. У разі якщо в процесі виконання своїх функцій, в тому числі дисциплінарних, ми виявимо больові точки, системні проблеми, то шляхом проведення подібних заходів, практичного навчання суддів спробуємо попередити їх виникнення в подальшому.

Що стосується слідчих суддів, то для них Національна школа суддів України вже розробила спеціальну програму навчання, яка передбачає проведення відповідних курсів підвищення кваліфікації. 

- Напевно, проблеми в роботі слідчих суддів пов'язані не тільки з рівнем кваліфікації, але і з навантаженням, адже заходи щодо реалізації положень нового КПК України в частині, що стосується збільшення кількості суддів у місцевих судах на більш ніж 1 тис. Одиниць, так і не були до кінця реалізовані. З урахуванням нових конституційних повноважень ВСП будете ви ініціювати питання про необхідність збільшення кількості слідчих суддів?

- Думаю, що це питання в будь-якому випадку буде стояти на порядку денному, оскільки надмірне навантаження на суддів - один з основних чинників, які негативно позначаються на якості і ефективності здійснення правосуддя. Правда, до питання збільшення кількості слідчих суддів потрібно підходити виважено. В першу чергу потрібно вивчити і проаналізувати кадрову ситуацію в судах, які розглядають велику кількість кримінальних проваджень у силу свого територіального місцезнаходження (наприклад, суди які розглядають кримінальні виробництва, підслідні НАБУ). І коли стане зрозуміло, яким суду скільки додаткових робочих рук необхідно, ми спільно з Державною судовою адміністрацією України (ДСА) будемо планувати збільшення кількісного складу таких суден. 

- Повертаючись до питання щодо ініціативи ВРЮ про підвищення рівня кваліфікації суддів, то, напевно, було б логічно, якби така пропозиція надійшла від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС). Чи немає в цьому питанні якоїсь конкуренції між компетенціями ВРЮ і ВККС?

- Не думаю, що в даному випадку існує проблема конкуренції, просто ці два органи - ВРЮ і ВККС - вирішують різні завдання, кожен - на певному етапі. Я завжди був прихильником того, щоб усі органи і установи, які функціонують в системі правосуддя, включаючи органи суддівського управління і самоврядування (ВРЮ, ВККС, ДСА, Національну школу суддів України та Ради суддів України), координували свою роботу. Але пропозиція щодо того, що у ВСП повинні бути функції з координації такої взаємодії, не було сприйнято головним чином через побоювання, що в цьому випадку Вища рада правосуддя перетвориться в якогось «монстра», наділеного широкими повноваженнями. Хоча мені здається, що такі побоювання безпідставні.

Конституційними і імплементаційними змінами передбачено, що ВСП, зокрема, буде вживати заходів щодо забезпечення незалежності суддів і підтримці авторитету правосуддя. Крім того, ніхто не відміняв головного завдання цього конституційного органу - забезпечення формування високопрофесійного суддівського корпусу.Якраз в рамках реалізації цих функцій в разі виявлення системних помилок в роботі суддів, думаю, ми маємо право ставити питання про необхідність підвищення рівня кваліфікації суддів з метою недопущення порушення прав громадян в подальшому. 

- Чи не можемо не поцікавитися: ви вже почали підготовку до заявленої в «конституційному» законі трансформації Вищої ради юстиції до Вищої ради правосуддя? Очевидно, що однією зміною вивіски на будівлі цей процес не обмежиться, за вашими прогнозами, скільки знадобиться часу для вирішення всіх організаційних питань в рамках запланованої реорганізації?

- Законодавець відводить трохи часу для цього процесу: вже з 30 вересня ц.р., з дня набрання чинності конституційних змін в частині правосуддя, новий орган - ВСП - має запрацювати. Правда, підготовку до майбутньої реорганізації ми можемо проводити тільки на випередження і попередження: з огляду на те що спеціальний закон, який регулюватиме діяльність ВСП, ще не прийнятий і навіть не внесений на розгляд парламенту, розроблена лише його робоча версія, а також не опублікована нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вивчаємо проекти відповідних документів.

Вже зараз ми розуміємо, що головний виклик для ВСП - розгляд дисциплінарних проваджень (хоча ми і не вважаємо, що це має стати основною частиною нашої роботи!), Кількість яких буде досить значним.Незважаючи на всі старання ВРЮ і ВККС, розглянути надійшов масив скарг на дії суддів і повністю обнулити дисциплінарні провадження нам не вдасться: ці справи доведеться розглядати ВСП за новою процедурою, з урахуванням діяльності дисциплінарних палат. Спочатку ми плануємо створити чотири дисциплінарні палати, з урахуванням того, що після припинення повноважень міністра юстиції і Генерального прокурора України як членів ВРЮ склад нашого органу скоротиться до 16 осіб, в подальшому (після обрання п'яти нових членів ВСП) кількість палат може збільшитися. У зв'язку з цим гостро постало питання розміщення даних дисциплінарних органів, оскільки сьогодні ми не маємо належним приміщенням для того, щоб забезпечити роботу дисциплінарних палат в окремих чотирьох залах, а також надати робочі місця новим співробітникам, зокрема службі інспекторів, яка повинна бути введена в склад секретаріату Вищої ради правосуддя. Зараз якраз ми і займаємося пошуками підходящого приміщення і фахівців для служби інспекторів. Останні, як передбачається, що не будуть державними службовцями ... 

- У цьому випадку, очевидно, основна ставка робиться на суддів у відставці?

- Дійсно, планується, що основний кадровий кістяк служби інспекторів ВСП складуть саме судді у відставці. У робочій версії проекту про ВСП передбачається, що в разі призначення на посаду інспектора ВСП судді у відставці за ним зберігається пенсія або довічне грошове утримання, а також інші гарантії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим зараз ми працюємо над визначенням штатної структури нашого секретаріату, яка з урахуванням нових повноважень, в тому числі щодо визначення бюджетних витрат на утримання судів, істотно зміниться.Вже створена і робоча група для створення регламенту ВСП, покликаного деталізувати нові процедури і механізми, з тим, щоб уже в вересні ц.р. проект відповідного документа був підготовлений. І після того, як буде прийнятий спеціальний закон, нам залишиться тільки його відкоригувати. 

- Якщо говорити про забезпечення діяльності дисциплінарних палат, але не про матеріально-технічному, а про кадровий, чи можна реалізувати виконання приписів робочої версії проекту про ВСП, згідно з якими до складу кожної з дисциплінарних палат має входити не менше чотирьох членів ВСП, з яких як мінімум два повинні бути суддями або суддями у відставці?

- За таким принципом сформувати чотири палати, я думаю, ми зможемо. Інше питання, що інтенсивність їх роботи буде різною, оскільки до складу однієї з палат увійдуть голови Верховного Суду України та ВСП, навантаження яких не дозволить їм брати участь в роботі дисциплінарної палати так активно, як би цього хотілося. 

- А чи планується введення спеціалізації для роботи таких дисциплінарних органів? Адже якщо ми говоримо про квазисудебного розгляді дисциплінарних проваджень, було б логічно, якби, наприклад, Перша дисциплінарна палата розглядала скарги на дії суддів першої інстанції, Друга - апеляційної і т.д.

- Проектом закону про ВСП введення такої спеціалізації не передбачено, і не думаю, що вдасться прописати відповідний алгоритм в нашому регламенті. Хоча, безумовно, логіка в такій пропозиції є, але воно навряд чи буде сприйнято, оскільки передбачається, що розподіл справ у ВСП і його органах буде здійснюватися автоматично. Я б запропонував піти іншим шляхом: передбачити, щоб у кожного члена ВСП був інспектор, відповідальний за якийсь один напрямок, за певний процес: наприклад, цивільний, господарський, адміністративний чи кримінальний. 

- Робочої версією проекту закону про ВСП передбачено введення цілої низки новацій, в тому числі в дисциплінарних процедурах. Наприклад, пропонується, що в разі прийняття рішення про відмову в притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дисциплінарна палата може надати скаржнику дозвіл на оскарження такого рішення в ВСП. Як ви оцінюєте таку ініціативу? Чи не призведе нова опція у вигляді можливості оскарження рішення про відмову в залученні до дисциплінарної відповідальності до суттєвої навантаженні на ВСП?

- Я завжди був противником такого законодавчого підходу і висловлював свої побоювання з цього приводу, оскільки переконаний: право на оскарження не може залежати від дозволу органу, рішення якого оскаржується.Схожа практика у нас вже існувала, коли допуск заяв про перегляд судового рішення у ВСУ здійснювався через вищі спеціалізовані суди, в результаті до Верховного Суду України доходило незначна кількість справ. Не буду проводити паралелі, але ще раз підкреслю, що орган не може самостійно вирішувати питання щодо того, чи можна оскаржити його рішення або не можна. Мені здається, правильніше було б встановити чіткий порядок для оскарження, скажімо, передбачити такий критерій, як незгоду хоча б одного члена дисциплінарної палати з прийнятим цим органом рішенням, який повинен служити підставою для перегляду «дисциплінарного» рішення Вищою радою правосуддя в пленарному складі. 

- В ході презентації робочої версії проекту закону про ВСП найбільшу дискусію викликало питання щодо участі судді при розгляді питання про його звільнення (коли мова йде про порушення суддею обов'язки підтвердити законність джерела походження майна або про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого або систематичного нехтування обов'язками, що несумісно зі статусом судді або свідчить про невідповідність судді займаній посаді). Думки експертів розділилися: одні говорили, що така опція є зайвою, інші, навпаки, ратували за надання судді можливості брати участь при розгляді цього питання. А якої думки дотримуєтеся ви?

- Якщо мова йде про дисциплінарну процедуру, точніше про її результаті - факт звільнення, то при розгляді цього питання присутність судді можливо, але воно факультативно, оскільки на попередніх етапах (в ході розгляду справи дисциплінарною палатою, а в разі оскарження її рішення - в рамках пленарного засідання ВСП) судді була надана можливість висловитися, надати свої пояснення та заперечення. Сам факт звільнення - це формальне рішення, яке ґрунтується виключно на виведенні дисциплінарного органу, тому вплинути на рішення ВСП на цьому етапі суддя фактично не може. 

- А  яка роль буде відводитися ВСП в процесі формування нового Верховного Суду (ВС): формальна або ж чільна, тобто чи зможе ВСП відмовити у внесенні Президенту України подання про призначення судді, рекомендованого ВККС?

- Основна роль в процедурі формування нового ВС відводиться, безумовно, ВККС, яка буде на підставі поданих документів встановлювати відповідність особи вимогам до кандидатів на посаду судді ВС, проводити спеціальну перевірку, кваліфікаційне оцінювання та конкурс. При цьому потрібно враховувати, що на вакантні посади в ВС претендуватимуть дві категорії осіб: судді і не судді (адвокати та вчені-юристи). І, очевидно, саме для останньої категорії осіб положеннями нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частиною 19 статті 79) передбачено, що ВСП може відмовити у внесенні главі держави подання про призначення судді на посаду на певних підставах. Зокрема, в разі наявності обгрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерієм доброчесності або професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в зв'язку з таким призначенням. Крім того, деталізується, що в цьому питанні ВСП повинен керуватися власною оцінкою обставин, пов'язаних з кандидатом на посаду судді, і його особистих якостей. 

-  Раз вже мова зайшла про суддів ВС, проясніть ситуацію з новими правилами матеріального забезпечення членів ВСП. Пропонується, щоб, як і в випадку з представниками ВККС, рівень оплати праці членів Вищої ради правосуддя прирівнювався до посадового окладу судді ВС (з 1 січня 2017 року він має становити 75 мінімальних заробітних плат) з коефіцієнтом 1,5. Скажіть, приписи перехідних і прикінцевих положень нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості проходження кваліфікаційного оцінювання для заявленого підвищення рівня оплати праці будуть стосуватися членів ВСП, які є суддями?

- Відповідна прив'язка існує і зараз: посадовий оклад члена ВРЮ встановлюється в розмірі винагороди судді ВСУ ... 

-  Так, але цей рівень істотно підвищується: з нинішніх десяти «мінімалок» до сімдесяти п'яти.

- Я кажу про принцип оплати праці членів ВСП, що стосується підвищення його рівня - давайте почекаємо до нового року. Ми вже переживали ті часи, коли законодавці обіцяли суддям нечувані зарплати, але заявленого збільшення рівня оплати праці так і не відбулося. 

- І все-таки як можна трактувати законодавчу застереження, що право на отримання суддівської винагороди у нових розмірах отримають тільки ті, хто успішно пройде кваліфікаційне оцінювання?

- Думаю, що це розпорядження стосується діючих суддів. 

- Але ж за членами ВРЮ, які є суддями, фактичний статус судді зберігається.

- Це дуже непросте питання, адже, згідно з проектом закону про Вищу раду правосуддя, суддя, який є членом ВСП (за винятком голови ВС), не має права здійснювати правосуддя в період відрядження для роботи в цьому конституційному органі. Фактично мова йде про подвійне статус, але в цьому випадку, напевно, така особа швидше член ВСП, ніж суддя. Крім того, за законодавчою логікою, на період виконання повноважень члена ВСП суддя повинен дистанціюватися від місця своєї основної роботи, для того щоб бути незалежним, об'єктивним та неупередженим при розгляді справ, в тому числі щодо своїх колег по суду.

Але перед нами зараз виникла інша дилема. Що робити членам ВРЮ, які є суддями Верховного та вищих спеціалізованих судів (таких, включно зі мною, в складі ВРЮ п'ятеро), з огляду на майбутню ліквідацію судових інстанцій вищої ланки: йти у відставку або ж брати участь в конкурсі на вакантні посади в ЗС або інших судах ?Потрібно буде визначитися, оскільки ми не зможемо бути відрядженими у ВРЮ від суду, який не існує. 

- І на завершення нашої розмови чи можете ви спрогнозувати, наскільки висока ймовірність того, що робота ВСП буде заблокована на політичному рівні, в разі якщо до вступу в силу конституційних змін парламент не прийме спеціальний закон, який регулює діяльність цього органу. Тоді вийде, що новий ВСП фактично буде створений, але за відсутності необхідного для роботи законодавчого інструментарію.

- Такі побоювання дійсно є, але не все так страшно, як здається на перший погляд. Навіть якщо спеціальний закон не буде прийнятий, вихід з цієї ситуації ми знайдемо. Оскільки механізм трансформації ВРЮ в ВСП прописаний на конституційному рівні, ми можемо, наприклад, прийняти новий регламент Вищої ради правосуддя, в якому будуть врегульовані питання здійснення нових повноважень, визначених Основним Законом, і працювати за ним (з регламентом), до тих пір, поки парламентарії не приймуть відповідний закон.