flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Бюджетні гави

21 грудня 2016, 08:19

 З Нового року законники, які не проходили кваліфоцінювання, можуть розраховувати на більші оклади, ніж ті, хто цей етап подолав

 

Відсутність відповідних асигнувань у бюджеті на поточний рік унеможливлює виплату підвищених окладів суддям, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. Такої позиції дотримуються в Державній судовій адміністрації. Водночас парламент підготував для розпорядника бюджетних коштів черговий сюрприз.



Нагадаємо, що законодавець, ухвалюючи нову редакцію закону «Про судоустрій і статус суддів», недогледів у «Перехідних положеннях», де йшлося про поетапне підвищення зарплати, що частина суддів уже пройшла кваліфоцінювання. Отже, з моменту набрання чинності новим актом можуть претендувати на посадовий оклад, визначений у його ст.135 (див. №44 «ЗіБ»).

Звісно, деякі судді спробували домогтися дотримання законодавчих гарантій та звернулися до свого керівництва чи теруправлінь ДСАУ щодо нарахування винагороди за новими ставками.

Втім, на цьому тижні ДСАУ листом від 13.12.2016 №10-8861/16 пояснила, що «обсяг бюджетних

призначень на оплату праці судам у 2016 році був сформований з урахуванням розміру суддівської винагороди, що встановлювалася відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI». Посилаючись на положення ст.51 Бюджетного кодексу, а також на те, що перше підвищення розміру посадового окладу судді передбачене лише з 2017 року, в судовій адміністрації не бачать підстав для нарахування законникам, які пройшли кваліфоцінювання, посадових окладів у розмірах, відмінних від тих, що встановлені законом №2453-VI.

Тобто, йдеться у листі ДСАУ, оклади тим, хто пройшов кваліфвипробування, будуть підвищені тільки з 1.01.2017 і становитимуть:

• для судді місцевого суду — 15 мінімальних заробітних плат;

• для судді апеляційного суду — 25 мінімальних зарплат.

Щоправда, ДСАУ не згадала про новації, передбачені законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (проект №5130), який Верховна Рада прийняла 6.12.2016. Адже він визначає, що базовою величиною для обчислення посадових окладів стає «прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року». Тобто навіть не перераховується в разі його зростання (див. «ЗіБ» №50). Отже, якщо взяти до уваги, що до другого читання цей мінімум зросте до 1600 грн., судді, які пройшли кваліфоцінювання, отримуватимуть 24000 та 40000 грн. відповідно.

http://zib.com.ua/files/banners/144.jpg

Як не дивно, але решта законників можуть навіть виграти від цього. Адже парламент учергове ловив гав, голосуючи за проект №5130, оскільки не вніс аналогічних змін до закону №2453-VI. Якщо на наступному тижні мінімальну зарплату все ж підвищать до 3200 грн., як обіцяв Прем’єр, то всім суддям першої інстанції, які не проходили кваліфоцінювання, має бути встановлений посадовий оклад у розмірі 32000 грн. (35200 — апеляційного, 38400 — спеціалізованого та 41600 — Верховного судів).

Звісно, можна знову послатися на ст.51 БК і стверджувати, що в бюджеті-2017 видатки на судову систему обчислювалися якимось іншим робом. Але врешті-решт хтось із суддів пройде всі рівні судового оскарження і, можливо, переконає ВС, що людина не повинна залежати від того, чи врахував Уряд у проекті бюджету або змінах до нього (і парламент, ухвалюючи їх) необхідність виконувати законодавчі норми. Тим більше що на момент прийняття бюджету ці положення вже були ухвалені.

Це саме стосується й трьох місяців цього року. Адже й у ДСАУ не заперечують, що відповідно до ч.1 ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII «суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами».

Отже, якщо національні судові органи ще можуть стати на захист інтересів бюджету, то у Страсбурзі цей аргумент не пройде. Відповідно, у тих, хто має терпіння, є шанс колись отримати вердикт Європейського суду з прав людини з

огляду на конвенційні гарантії щодо права на власність (винагороду) та принцип обгрунтованих сподівань. І — компенсацію, виплата якої не може ставитися у залежність від того, чи передбачені відповідні суми в українському бюджеті.