Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46


Оприлюднено результати конкурсу у Верховний Суд
Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершила проведення кваліфікаційного оцінювання суддів у рамках конкурсу до Верховного Суду і сформувала рейтинг кандидатів по кожному касаційному суду.
Загалом до рейтингу увійшло 320 кандидатів, з них 99 кандидатів увійшли до рейтингу к Касаційний цивільний суд, 95 кандидатів – до рейтингу у Касаційний кримінальний суд, 71 кандидат – до рейтингу у Касаційний господарський суд та 55 кандидатів – до рейтингу у Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Із 320 кандидатів у сформованих рейтингах переможцями конкурсу визначено перших 30 кандидатів у кожному із чотирьох судів. Серед них переважна більшість - це діючі суддів, їх у новому Верховному Суді буде 91.
Із нинішнього Верховного Суду України у новий суд перейде 5 діючих суддів та один суддя у відставці. Варто зауважити, що серед цих кандидатів відсутній Голова Верховного Суду Ярослав Романюк, який напередодні оголошення результатів конкурсу зняв свою кандидатуру.
У новий Верховний Суд потрапляє Голова Вищого господарського суду Богдан Львов, Голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Борис Гулько та його заступники Марина Червинська та Станіслав Кравченко, а також заступник Голови Вищого адмінсуду Михайло Смокович.
Також переможцями конкурсу до нового Верховного Суду визнано ще 24 судді Вищого спеціалізованого суду України, 10 суддів Вищого господарського суд України та 8 суддів Вищого адміністративного суду України. Із місцевих судів у рейтинг переможців потрапило 40 суддів. Крім того, з-поміж 120 переможців, окрім діючих суддів, 10 адвокатів та 17 науковців.
Сформований рейтинг тепер передадуть Вищій раді правосуддя, яка внесе Президенту рекомендації про призначення суддів.
Набули чинності зміни до Податкового кодексу про незастосування штрафів через кібератаку
26 липня набув чинності Закон України № 2143-VIII «Про внесення змін до підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо не застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних унаслідок несанкціонованого втручання у роботу комп’ютерних мереж платників податків».
Відповідно до закону, за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних через несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків штрафні санкції не застосовуватимуться.
Всі податкові накладні/розрахунки коригування, які були складені у період з 1 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, вважаються своєчасно зареєстрованими за умови їх реєстрації не пізніше 31 липня 2017 року. Відповідно штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації зазначених податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не застосовуватимуться.
Також не застосовуються штрафні санкції до платника податків за порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних, які були складені у період з 1 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, за умови реєстрації таких акцизних накладних не пізніше 31 липня 2017 року.
Крім того, тимчасово до 31 грудня 2017 року у разі втрати та/або пошкодження інформації (у тому числі інформації, яка міститься у базах даних обліку платника податків) унаслідок несанкціонованого втручання у роботу комп’ютерних мереж платника податків та за наявності документів, що підтверджують зазначені події, платник податків протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачену та/або пошкоджену зазначену вище інформацію.
Також у разі неможливості проведення перевірки платника податків через втрату/пошкодження інформації, терміни проведення таких перевірок переносяться контролюючим органом до дати відновлення такої інформації, але не пізніше 31 грудня 2017 року.
Змінено окремі норми Порядку про реєстрацію юридичних осіб
25 липня набув чинності наказ Міністерства юстиції від 30 червня 2017 року № 2063/5, яким внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України № 3359/5 «Про врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць».
Відповідними змінами врегульовується порядок реєстрації реорганізації або виділу юридичних осіб у різних областях.
Передбачається, що реєстраційні дії щодо реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або виділу юридичних осіб, місцезнаходженням яких є адміністративно-територіальні одиниці різних областей, здійснюються державним реєстратором, який приймає документи:
для державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття або поділу, - у разі злиття або поділу;
для державної реєстрації юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника - у разі виділу;
для державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються, - у разі приєднання;
для державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державної реєстрації новоутвореної юридичної особи - у разі перетворення.
Вища рада правосуддя схвалила кількість суддів у місцевих та апеляційних судах
Вища рада правосуддя за пропозицією Державної судової адміністрації України погодила кількість суддів у місцевих та апеляційних судах України на рівні 7 235 посад.
Під час визначення кількості суддів ДСА виходила з розрахунків оптимальної (нормативної, модельної) кількості суддів для кожного суду, враховуючи наявну фактичну чисельність, а тому запропонована кількість суддів дасть можливість врегулювати судове навантаження та не призведе до скорочення посад працюючих суддів, йдеться у повідомленні.
«У пропозиціях ДСА України передбачено, що оптимальна (нормативна, модельна) кількість суддів у суді за будь-яких умов не може бути меншою за 3 штатні одиниці, а суддівська винагорода суддям буде нараховуватись і виплачуватись у межах видатків на оплату праці, визначених Державним бюджетом України на 2017 рік. Загалом підлягає скороченню 732 посади», – зауважила член ВРП Наталя Волковицька.
За її словами, надіслана пропозиція Державної судової адміністрації України обґрунтована звітом «Дослідження для судової системи України: визначення коефіцієнтів навантаження на суддів».
За результатами досліджень складено звіт щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ спеціалізованих судів та судів апеляційної інстанції, підтверджений науковим експертним висновком Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України.
Щорічно на основі вибіркових статистичних досліджень за звітний рік визначається середньостатистична тривалість роботи суддів. Результативний показник для планування на основі результату видатків споживання на 2017 рік становить 183 модельні справи на 1 суддю на рік. Оптимальна (нормативна, модельна) кількість суддів для кожного суду визначається діленням запланованої кількості вирішених модельних справ на показник «Модельне навантаження на суддю».
Додамо, відповідно до Положення про порядок планування видатків судів на основі очікуваного результату, модельна справа – це судова справа з умовним строком її розгляду протягом 8-годинного робочого дня.
ЄСПЛ встановив, що Україна не відповідальна за затягування розгляду апеляції у суді на окупованій території
Європейський суд з прав людини не підтримав скаргу українця щодо затягування розгляду апеляції на судове рішення про його ув’язнення.
У 2013 році суд у Луганській області засудив позивача до 8 років та 9 місяців тюремного ув’язнення у Старобільську на Луганщині за бандитизм та збройні пограбування. Проте позивач подав апеляцію на рішення суду в апеляційний суд Луганська, який на той час розташовувався на непідконтрольній Україні території. Таким чином, розгляд апеляції став неможливим, адже матеріали справи залишилися в Луганську.
Засуджений також звертався до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, де йому пояснили, що неможливо отримати матеріали справи з території, яку не контролює український уряд. Потім він подав позови до місцевого суду з вимогами відновити матеріали справи, що також було безрезультатним.
У своїй скарзі до Європейського суду українець наполягав на незаконності свого ув’язнення – з квітня 2013 року до березня 2016, посилаючись на частини 1 і 5 статі 5 Європейської конвенції з прав людини – право на свободу та безпеку і право на компенсацію.
Також, посилаючись на частину 1 статті 6 (право на справедливий суд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом), і статтю 2 протоколу № 7 (право на апеляцію у кримінальній справі) Конвенції, у скарзі зазначалося, що українська влада не змогла забезпечити таке законодавство, що б дозволило розглянути належним чином його апеляцію.
Суд встановив, що частина 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини Україною порушена не була і українська влада зробила все від неї залежне для отримання матеріалів справи в обставинах, які склалися. Зокрема, суд відзначив, що українська сторона попросила допомоги «Червоного хреста». Суд у Страсбурзі також встановив, що нове розслідування без доступу до матеріалів справи не було б доцільним та ефективним.
Окрім того, суд не виявив порушення і статті 5 Конвенції, визнавши скарги позивача необґрунтованими. ЄСПЛ відзначив, що Хлебіка ув’язнив компетентний суд і що внаслідок затягування розгляду апеляції він не провів більше часу у в’язниці, аніж це було б при звичайних обставинах.

