ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ ТА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В ІНТЕРНЕТІ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

В Інтернеті відбувається переплетіння величезного потоку користувачів. Тому сьогодні мережа Інтернет стала універсальним способом і засобом зберігання інформації.  Процес обміну даними став набагато простішим, швидшим та в багатьох випадках безкоштовним.

Проте чи замислювалися ви над питанням, скільки різної інформації розміщується в соціальних мережах кожного дня: починаючи з дати та місця народження, навчання, роботи та завершуючи тим, де ви проводите свої вихідні та відпочиваєте? Сьогодні ми ділимося з Інтернетом майже всіма аспектами нашого життя. Та чи можемо ми бути впевнені, що наші персональні дані в мережі Інтернет стовідсотково будуть захищенні?

Цікаво, що Іспанія гарантує своїм громадянам право на доступ до Інтернету в будь-якому місці. Мобільні безкоштовні точки доступу розміщені в багатьох містах. Також подібні права існують в Естонії, Франції, Фінляндії та Греції. Здатність людей отримувати доступ до інформації через використання інформаційних технологій – це найважливіша передумова для участі в інформаційному суспільстві.

Однак враховуючи весь обсяг інформації, що ми розміщуємо у популярних мережах. Мережеві гіганти зберігають та контролюють більше даних про повсякденне життя та соціальні взаємодії людей, ніж свого часу мали тоталітарні уряди XX століття. Тому наразі стає популярним питання захисту персональних даних особи.

Право на захист персональних даних та конфіденційність є старим основоположним правом людини, яке отримало нову та особливу актуальність з поширенням і розвитком інформаційних технологій. Саме це право нам гарантує Закон «Про захист персональних даних», у поточній редакції від 01 січня 2017 року.

Суть проблеми полягає в тому, що при використанні Інтернету або мобільних телефонів значні обсяги персональних даних часто обробляються, а буває і передаються, без чіткої згоди чи навіть інформування про їх обробку.

Яскравим прикладом є пошукова система: одного разу здійснивши пошук готелю в іншому місті, Інтернет пропонуватиме вам різноманітні готелі вже на інших сайтах у вигляді реклами. Таке запам’ятовування наших рухів у мережі значно полегшує подальше життя. Водночас є негативні аспекти: існує величезна кількість потенційних зловживань за допомогою володіння нашими даними, які можуть коливатися від прямого визначення змісту нашої інформації за допомогою цільової реклами до свідомої та зловмисної маніпуляції з тим, що ми бачимо та здійснюємо в Інтернеті, що призводить до впливу на нашу свідомість, як споживача.

Забезпечення кібербезпеки почало врегульовуватися на національному рівні. Нещодавно світ побачив новий Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Метою цього закону є створення національної системи кібербезпеки, яка сприятиме захисту важливих інтересів суспільства та держави. Закон оперує важливими поняттями, визначає основні об’єкти такого захисту та виділяє ключових осіб, які повинні слідкувати за реалізацією такого захисту. Проте після ознайомлення з текстом цього закону виникає питання, чи захищатиме закон інтереси окремої особи як індивіда? Основна увага закону зосереджена на захисті прав суспільства та держави в кіберпросторі, однак саме людина як індивід зазнає найбільших негативних впливів у сучасному інформаційному просторі. Насамперед, важливою складовою такої проблеми є відсутність розуміння того, що саме повинно захищатися в контексті інформаційної безпеки людини.

Також яскравим прикладом дієвості механізмів захисту персональних даних особи є Естонія. Кожен громадянин цієї країни має спеціальніідентифікаційні картки, які містять багато важливої інформації про її власника. Ці картки використовуються не лише для ідентифікації особи, а ще й для здійснення різних фінансових операцій, включаючи проїзд у транспорті. Вся інформація про особу зберігається у спеціальній базі даних, до якої мають доступ правоохоронні органи та спеціальні служби. Враховуючи цей факт, кожна особа має можливість переглянути, хто цікавиться особистою інформацією про неї, а також має право вимагати пояснень, з яких підстав та чи інша особа або спецслужба цікавиться ним.

Отже, основною вимогою є те, що зібрані особисті дані мають бути достатньо захищеними, персональні дані повинні збиратися, використовуватися та надаватися зі знанням та згодою особи, а також особа повинна мати доступ до особистих даних, що збираються про неї, включаючи можливість виправлення або видалення неправильних даних.

Для тих, хто незаконно збирає,  зберігає, знищує та поширює конфіденційну інформацію про особу передбачена Стаття 182 (Порушення недоторканості приватного життя) Кримінального кодексу. Покарання за таку діяльність становить від 8500 до 17000 гривень, а за повторні злочини – навіть

позбавлення волі на строк від 3 до 5 рокі.

Таким чином, необхідно пам’ятати, що в умовах сучасності інформаційне суспільство не повинно відокремлюватися від реального світу, в якому ми зараз живемо. Цей принцип повинен стати основою для формування цінностей сучасного інформаційного суспільства.

Станіслав Куценко, очільник столичної юстиції